ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "18" вересня 2006 р. по справі № 7/95-38.1
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк
про стягнення 188 663,29 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від позивача: Михальчук В.О., юрисконсульт (доручення №2/1-14 від 04.01.2005р.)
Позивач належним чином (реєстр рекомендованої кореспонденції) був повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважного представника в судове засідання не скерував, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику відповідача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України учаснику судового процесу було роз’яснено його права та обов’язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася в господарський суд із позов про стягнення із відповідача – відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 188 663,29 грн., в тому числі 139 728,69 грн. заборгованості по оплаті за поставлений природний газ, 12 804,18 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 28 766,01 грн. інфляційних втрат та 7 364,41 грн. процентів річних.
Відповідач відзиву на позовну заяву пред’явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998р. за №1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" товариство "Волиньгаз" не має права самостійно перераховувати кошти за послуги по транспортуванню природного газу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника відповідача, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 24 грудня 2004 року між дочірньою компанією "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та відкритим акціонерним товариством "Волиньгаз" було укладено договір на постачання природного газу за №06/04-1283.
Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв’язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.
Згідно умов договору від 24.12.2004р. позивачем було взято на себе зобов’язання щодо передачі у власність відповідачу в 2005 році природного газу, а останній зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
На виконання умов вказаного договору ДП "Газ України" протягом січня-грудня місяців 2005 року було поставлено 25 184,387 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 3 910 631,61 грн.
Загальна вартість наданих відповідачу послуг підтверджені долученими до матеріалів справи документами, зокрема, актами передачі-приймання природного газу за період січень-грудень місяці 2005 року.
Згідно п. 6.1 договору від 24.12.2004р., оплата за газ проводиться грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, відповідач взяті на себе згідно договору від 24.12.2004р. зобов’язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг в повному обсязі не оплатив.
ВАТ "Волиньгаз" проведено з позивачем розрахунків, спрямованих на оплату газу лише на суму 3 770 902,92 грн.
У зв’язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позову склала 139 728,69 грн.
У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В результаті невиконання відповідачем зобов’язань взятих перед позивачем у відповідності до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського кодексу України та згідно згідно п. 7.2 договору від 24.12.2004р., за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті наданих послуг з транспортування природного газу було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків за період прострочки платежів склала 12 804,18грн.
Разом з цим, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що згідно поданих суду розрахунків становить 28 766,01 грн. суми інфляційних та 7 364,41 грн. суми процентів річних.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг з поставки природного газу, отримання останніх ВАТ "Волиньгаз", а також не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд вважає, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита, оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 229, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526-530, 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) на користь дочірньої компанії "Газ України" національного акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 139 728,69 грн. заборгованості, 12 804,18 грн. пені, 28 766,01 грн. інфляційних втрат та 7 364,41 грн. процентів річних, всього 188 663,29 грн., 1 886,63 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя Шумом Миколою Сергійовичем