ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "20" вересня 2006 р. по справі № 7/82-92
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вест-Мол”, м. Луцьк
та товариства з обмеженою відповідальністю „Панхім”, с. Голишів Луцького району
до відповідачів: закритого акціонерного товариства „Полімер”, смт. Локачі
та акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” в особі Волинської обласної дирекції, м. Луцьк
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів: товариство з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „Полімер”, смт. Локачі
про встановлення права власності на майно та визнання недійсним договору застави.
Головуючий суддя Шум М.С.
Судді Якушева І.О.
Філатова С.Т.
за участю представників сторін:
від позивачів: Герасимович В.Б., представник ТзОВ „Панхім” (дов. №34 від 19.05.2006р.), Федоров О.В., представник ТзОВ „Вест-Мол” (дов. №01 від 27.03.2006р.)
від відповідачів: Костюкевич І.М., ліквідатор ЗАТ „Полімер”, Голошва В.Л., начальник юридичного відділу ВОД АППБ „Аваль" (дов. №158 від 14.01.2005р.)
від третьої особи: Федоров О.В., директор ТзОВ „МП „Полімер”
СУТЬ СПОРУ: позивачі – товариство з обмеженою відповідальністю „Вест-Мол” та товариство з обмеженою відповідальністю „Панхім” звернулись в господарський суд Волинської області із позовом про встановлення за малим підприємством „Полімер” ТзОВ права власності на цех по виробництву карбіду кальцію як на незавершений об’єкт будівництва станом на час підписання договору застави між ЗАТ „Полімер” та АППБ „Аваль” та визнання недійсним договору застави від 24.05.2002р., укладеного між ЗАТ „Полімер” та АППБ „Аваль”.
В обґрунтування пред’явлених до відповідачів позовних вимог позивачі посилаються на те, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.08.2004р. №746 ТзОВ „Вест-Мол” отримало від ТзОВ „Мале підприємство „Полімер” цех по виробництву карбіду кальцію, що розташований за адресою: с. Шельвів Локачинського району Волинської області. В подальшому зазначене майно за договором купівлі-продажу від 20.09.2004р. було передане товариству з обмеженою відповідальністю „Полімер”. В забезпечення своєчасного повернення грошових коштів за кредитним договором 24.05.2002р. між ЗАТ „Полімер” та акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” в особі Волинської обласної дирекції було укладено договір застави майна, до складу котрого було віднесено і цех по виробництву карбіду кальцію. В силу зазначеного договору було заставлене майно МП „Полімер”, яке не було стороною цього договору і не приймало за ним на себе будь-яких зобов’язань, зокрема, не виступало поручителем. На час підписання договору застави зазначене в ньому майно не перебувало у власності ЗАТ „Полімер”. Наявні у позивачів документи на думку останніх підтверджують факт того, що на час продажу цеху ТзОВ „Вест-Мол” він належав на правах приватної власності МП „Полімер” ТзОВ, а договір застави, укладений між ЗАТ „Полімер” і АППБ „Аваль” не відповідає чинному законодавству.
Відповідач – Волинська обласна дирекція акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” у відзиві на позовну появу пред’явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що питання про приналежність майна (зокрема приміщення цеху карбіду кальцію) було предметом розгляду судових органів України. Право власності на майно у відповідності до рішень останніх визнано за АТ „Полімер”. ЗАТ „Полімер” є правонаступником внаслідок перереєстрації згідно розпорядження Локачинської районної державної адміністрації від 09.04.1999р.
На адресу господарського суду 07.07.2006р. надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „Полімер” про залучення останнього у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів. У зазначеній заяві заявник просить суд визнати за ТзОВ „Мале підприємство „Полімер” право власності на незавершене будівництво вищезазначеного цеху по виробництву карбіду кальцію.
Ухвалою суду від 19.07.2006р. ТзОВ „Мале підприємство „Полімер” було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін і третьої особи, господарський суд вважає позовну вимогу щодо встановлення права власності на майно такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизначення або оспорювання.
А тому, особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто довести, що особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі є належним позивачем. Лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утримуватись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
В даному випадку позивачі – товариство з обмеженою відповідальністю „Вест-Мол”, товариство з обмеженою відповідальністю „Панхім” та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів товариство з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „Полімер” стверджують порушення своїх майнових прав та просять встановити за малим підприємством „Полімер” ТзОВ право власності на цех по виробництву карбіду кальцію як на незавершений об’єкт будівництва станом на час підписання договору застави між ЗАТ „Полімер” та АППБ „Аваль” та визнати недійсним договір застави від 24.05.2002р., укладений між ЗАТ „Полімер” та АППБ „Аваль”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.08.2004р. №746 ТзОВ „Вест-Мол” отримало від ТзОВ „Мале підприємство „Полімер” цех по виробництву карбіду кальцію. В подальшому зазначене майно за договором купівлі-продажу від 20.09.2004р. було передане товариству з обмеженою відповідальністю „Полімер”, на час продажу цеху товариству „Вест-Мол” він належав на правах приватної власності ТзОВ МП „Полімер”, котре на законних підставах здійснило відчуження об’єкту нерухомості.
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи документів вбачається той факт, що на момент укладення між товариством з обмеженою відповідальністю „Вест-Мол” та товариством з обмеженою відповідальністю „Панхім” договорів купівлі-продажу об’єктів нерухомості, а саме цеху по виробництву карбіду кальцію, останній перебував у власності у іншого суб’єкта господарювання – закритого акціонерного товариства „Полімер”.
Викладене підтверджується наданими на виконання листа господарського суду Волинської області Вищим господарським судом України рішеннями та ухвалами Вищого арбітражного суду України.
Так, у відповідності до рішення Вищого арбітражного суду України від 05.09.1995р. у справі №49/6-на задоволено позов МП „Міно” та НВП „Інтеграція” до КВП „Політех” про визнання недійсними актів ненормативного характеру, яким відновлена державна реєстрація АТ „Полімер” для здійснення господарсько-фінансової дисципліни, якому необхідно повернути належне йому майно. Рішенням ВАС України від 20.02.1996р. №35/6-на визнано недійсним договір купівлі-продажу майна АТ „Полімер”, укладений 28.07.1995р. між регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Волинській області та товариством покупців КВП „Політех”. На підставі цього рішення неправомірно продане майно підлягало поверненню АТ „Полімер”. На виконання зазначених рішень Вищим арбітражним судом України було видано накази №49/6-на від 10.11.1995р. та №35/6-на від 20.02.1996р. Крім того, додатковою ухвалою ВАС України від 18.10.1996р. у справі №35/6-на на обов’язкове виконання рішення ВАСУ №35/6-на від 20.02.1996р. було визначено та видано відповідний додатковий наказ про передачу в натурі акціонерному товариству „Полімер” належне останньому майно, що знаходиться за адресою: смт. Локачі, вул. Горєлова, 14, на земельній ділянці 0,81 га, а саме приміщення діючого цеху по виробництву карбіду кальцію з обладнанням, в тому числі: печі по виплавці карбіду кальцію, трансформатори, транспортери, грохот, дробарку, кран-балку, кондиціонерне та вентиляційне обладнання.
Зазначені рішення і ухвали Вищого арбітражного суду України набрали законної сили.
В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Твердження позивачів щодо належності спірного майна, а саме цеху по виробництву карбіду кальцію, товариству з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „Полімер”, згодом товариству з обмеженою відповідальністю „Вест-Мол” та товариству з обмеженою відповідальністю „Полімер” спростовано зазначеними рішеннями та ухвалами Вищого арбітражного суду України та додаткового дослідження не потребують.
Стосовно вимоги позивачів щодо визнання недійсним договору застави від 24.05.2002р., укладеного між ЗАТ „Полімер” та АППБ „Аваль” слід зауважити наступне:
Позивачі стверджують порушення своїх майнових прав та просять визнати недійсним договір застави майна, укладений 24.05.2002р. між акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” в особі Волинської обласної дирекції АППБ „Аваль” та закритим акціонерним товариством „Полімер” – самостійними юридичними особами.
Ухвалою суду від 19.07.2006р. до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів було залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „Полімер” котре заявило вимогу щодо визнання за товариством права власності на незавершене будівництво цеху по виробництву карбіду кальцію.
Однак, заявляючи зазначені вимоги позивачами та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів не було прийнято до уваги те, що рішенням господарського суду Волинської області від 11.10.2005р. (котре набрало законної сили) у справі №04/16-92 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство „Полімер” до акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” в особі Волинської обласної дирекції АППБ „Аваль” та закритого акціонерного товариства „Полімер” про визнання недійсним договору застави майна було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог останнього.
Предметами позову у справі №04/16-92 та в даному випадку виступає один і той же договір застави, одне і теж нерухоме майно, сторонами у справах є одні і ті ж суб’єкти господарювання. Викладене в аспекті статті 35 Господарського процесуального кодексу України позбавляло права позивачів на звернення до господарського суду з відповідним позовом та в силу п. 2 ст. 80 ГПК України виступає підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 2 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. В частині позовних вимог щодо встановлення за товариством з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „Полімер” права власності на цех по виробництву карбіду кальцію в позові відмовити.
2. В частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору застави від 24.05.2002р., укладеного між ЗАТ „Полімер” та АППБ „Аваль”, провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Шумом Миколою Сергійовичем
Судді І.О. Якушева
С.Т. Філатова