Справа № 2-46/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          "08" квітня 2011 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

                  головуючого судді                                                     Шміло В.І.

при секретарі                                                              Макійчук Г.Р.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог –Тернопільської обласної організації товариства Червоного Хреста, Бережанського ОК МБТІ, Бережанської державної нотаріальної контори про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстраційного посвідчення,-

                                                              В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог –Тернопільської обласної організації товариства Червоного Хреста, Бережанського ОК МБТІ, Бережанської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 26 лютого 2002 року між ним та ОСОБА_3, посвідченого в Бережанській державній нотаріальній конторі, та скасування реєстраційного посвідчення на дану квартиру, виданого 24 березня 2002 року Бережанським ОК МБТІ на ім”я ОСОБА_3, посилаючись на те, що він укладений шляхом обману зі сторони ОСОБА_3, оскільки до укладення даного договору між ними була досягнута домовленість, що дана квартира перейде у власність Бережанської районної організації товариства Червоного Хреста і в подальшому вона самостійно оформить право власності на неї за вказаною організацією, однак у квітні 2010 року йому стало відомо про намір відповідачки продати квартиру, позбавивши приміщення організацію Товариства Червоного Хреста, про що свідчать неодноразові оголошення у місцевій пресі. На його запитання, чому вона не переоформляє право власності на організацію Товариства Червоного Хреста, відповідачка кожного разу запевняла його, що незабаром вона це зробить в його присутності та представників організації, однак у листопаді 2010 року вона знову почала давати оголошення про продаж квартири, тим самим показавши, що не має наміру переоформляти право власності на організацію Товариства Червоного Хреста.  В зв”язку із вищевикладеним, просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 26 лютого 2002 року між ним та ОСОБА_3, посвідчений в Бережанській державній нотаріальній конторі, та скасувати реєстраційне посвідчення на дану квартиру, видане 24 березня 2002 року Бережанським ОК МБТІ на ім”я ОСОБА_3

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що Бережанська районна організація Товариства Червоного Хреста для здійснення своєї діяльності орендувала в МК “Житловик” приміщення АДРЕСА_2. 26 лютого 2002 року, маючи намір взяти в оренду дане приміщення, він подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3, яка була керівником Бережанської районної організації Товариства Червоного Хреста з умовою, що в подальшому право власності на дану квартиру вона переоформить на цю організацію. Саме ОСОБА_3 наполягала на укладенні договору дарування, наголошоючи, що дане питанння можна вирішити тільки з нею і обласна організація не має жодного відношення до неї. В свою чергу, того ж дня - 26 лютого 2002 року Бережанською міською радою було прийнято рішення № 43, яким було розірвано договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться АДРЕСА_2 із Бережанською районною організацією товариства Червоного Хреста в особі ОСОБА_3 та надано дозвіл йому оформити оренду даного приміщення терміном на 5 років, яке 23 травня 2003 року ним було викуплено. Після укладення договору дарування він за власні кошти провів у квартирі ремонт і весь цей час в цій квартирі свою діяльність здійснювала Бережанська районна організація Товариства Червоного Хреста і у нього не виникало ніяких сумнівів, що відповідачка переоформить за нею право власності, однак у квітні місяці 2010 року він дізнався із оголошень в місцевій пресі про те, що ОСОБА_3 має намір відчужити дану квартиру. Він сам та його рідні неодноразово телефонували на вказані нею номери телефонів і вона підтверджувала, що квартира продається. Дізнавшись про такі дії відповідачки, він звернувся в Бережанський РВ УМВС України із відповідною заявою, однак за результатами перевірки було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Саме з цих підстав він звернувся з даним позовом до суду і просить його позовні вимоги задовольнити повністю.

          Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 26 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений в Бережанській державній нотаріальній конторі, як такий, що укладений під впливом обману та скасувати реєстраційне посвідчення на дану квартиру, видане 24 березня 2002 року Бережанським ОК МБТІ на ім”я ОСОБА_3

          В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що дійсно 26 лютого 2002 року між нею та ОСОБА_1 було укладено  договір дарування квартири АДРЕСА_1, однак без жодних умов. Позивач подарував їй дану квартиру, щоб вона, як керівник Бережанської районної організації Товариства Червоного Хреста не заперечувала щодо зайняття ним приміщення по АДРЕСА_2. Організація Товариства Червоного Хреста до даного договору не має жодного відношення, а тому просить відмовити в задоволенні даного позову. Крім цього, відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що приміщення АДРЕСА_2 вона не орендувала, а зайняла самовільно, очолюючи Бережанську районну організацію Товариства Червоного Хреста, а тому ніяких зобов”язань, ні перед Бережанською міської радою, ні перед організацією Товариства Червоного Хреста у неї не було. Позивач ОСОБА_1 сам добровільно запропонував їй, як фізичній особі, яка керує Бережанською районною організацією Товариства Червоного Хреста інше приміщення у вигляді квартири АДРЕСА_1 взамін на приміщення по АДРЕСА_2, на що вона погодилась. Пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що вона обіцяла переоформити квартиру на Бережанську районну організацію Товариства Червоного Хреста не відповідає дійсності.   

          Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 26 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідає всім вимогам, встановленим цивільним законодавством України, а тому немає жодних підстав для його скасування. Позивачем не наведено жодного доказу, що договір укладався з будь-якою умовою, він подарував квартиру саме ОСОБА_3 і організація Товариства Червоного Хреста не має до нього ніякого відношення. Крім цього, позивач пропустив строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, що є підставою для відмови у позові, а також не навів суду будь-яких підстав, для визнання вищевказаного договору дарування недійсним.

          В судовому засіданні голова Тернопільської обласної організації Товариства Червоного Хреста ОСОБА_6 пояснила, що в період укладення договору дарування приміщення АДРЕСА_1, керівником Тернопільської обласної організації Товариства Червоного Хреста вона не була, однак їй відомо, що до 26 лютого 2002 року Бережанська районна організація Товариства Червоного Хреста безоплатно орендувала приміщення АДРЕСА_2 в КП “Житловик”, однак приватний підприємець ОСОБА_1, маючи намір також орендувати дане приміщення, запропонував перейти в інше приміщення, яке знаходиться АДРЕСА_1, пообіцявши в подальшому переоформити право власності на дане приміщення за їхньою організацією. З того часу вони постійно здійснювали там свою діяльність, оплачували всі комунальні послуги, однак безоплатно орендували приміщення у ОСОБА_3 згідно угоди від 01 листопада 2003 року та договору оренди приміщення у приватної особи від 02 січня 2006 року.

          Представник Бережанської міської ради щодо вирішення даного позову повністю покладається на думку суду та пояснила, що дійсно між КП “Житловик” та Бережанською районною організацією Товариства Червоного Хреста в особі ОСОБА_3 було укладено договір безоплатної оренди приміщення АДРЕСА_2, однак даний договір до сьогоднішнього дня не зберігся.  26 лютого 2002 року Бережанською міською радою було прийнято рішення № 43, яким було розірвано договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться АДРЕСА_2 із організацією Червоного Хреста в особі ОСОБА_3 та надано дозвіл ОСОБА_1 оформити оренду даного приміщення терміном на 5 років. З того часу Бережанська районна організація Червоного Хреста здійснювала свою діяльність в квартирі АДРЕСА_1.

          В судовому засіданні представник Бережанської державної нотаріальної контори пояснила, що посвідчуючи договір дарування спірної квартири їй не було відомо про будь-які умови та домовленості, які були досягнуті між сторонами, при ній вони цього не обговорювали.

          Представник Бережанського ОК МБТІ щодо вирішення даної справи повністю покладається на думку суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги  є підставними і підлягають до повного задоволення,  виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          У відповідності до ст.230 ЦПК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

          В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, як голова Бережанської районної організації Товариства Червоного Хреста 22 лютого 2002 року письмово погодилась на переселення організації із приміщення АДРЕСА_2 в інше приміщення АДРЕСА_1.  

           26 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 квартиру, що знаходиться АДРЕСА_1.

          Як вбачається із пояснень позивача даний договір він уклав з умовою, що в подальшому ОСОБА_3 переоформить право власності на дану квартиру на Бережанську районну організацію Товариства Червоного Хреста.

          Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, яка є дружиною позивача пояснила, що її чоловік, маючи намір орендувати під магазин продовольчих товарів приміщення АДРЕСА_2, де здійснювала свою діяльність Бережанська районна організація Червоного Хреста, подарував ОСОБА_3, яка була головою цієї організації, належне йому інше приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1 з тією метою, що вона переселиться туди, звільнивши зайняте нею приміщення і в подальшому переоформить право власності на подаровану їй квартиру на Тернопільську обласну організацію Товариства Червоного Хреста, однак, пообіцявши так вчинити, вона його обманула і зараз продає цю квартиру. Чоловік створив всі умови, щоб організація могла належним чином займатися своєю діяльністю, зробив за власні кошти його ремонт. Це все робилося не для ОСОБА_3, а для організації.

          Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що у 2002 році на прохання ОСОБА_1 він робив ремонт з окремим входом в квартирі АДРЕСА_1 спеціально для організації Червоного Хреста. Під час цього в квартиру неодноразово приходила ОСОБА_3, представляючись головою організації Червоного Хреста, ставила свої вимоги щодо проведення ремонту. Оплату за проведення ремонту та за будівельні матеріали проводив ОСОБА_1

          Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що з серпня 2010 року вона на добровільних засадах виконує обов”язки керівника Бережанської районної організації Товариства Червоного Хреста і влітку 2010 року ОСОБА_3 повідомила її, що приміщення необхідно звільнити, тому що вона буде продавати квартиру.

          Свідок ОСОБА_10, який є зятем позивача, пояснив, що зі слів ОСОБА_1 та його дружини йому відомо, що квартира АДРЕСА_1 дарувалася організації Товариства Червоного Хреста, а не ОСОБА_3. Договір дарування на її ім”я був укладений тимчасово і вона мала переоформити право власності на квартиру на організацію.

          Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, яка працювала головним бухгалтером МКП “Житловик” пояснила, що дійсно між їхньою організацією та Бережанською районною організацією Товариства Червоного Хреста укладасвся договір безоплатної оренди приміщення АДРЕСА_2, однак в зв”язку із закінченням трьохрічного терміну його зберігання, на даний час він є знищений. Пояснення ОСОБА_3, що вона самовільно зайняла вищевказане приміщення є неправдивим.

За таких обставин, суд прийшов до переконання, що договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 26 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слід визнати недійсним, так як остання, укладаючи даний договір та будучи головою Бережанської районної організації Товариства Червоного Хреста зобов»язалася в подальшому переоформити право власності на дану квартиру на Тернопільську обласну організацію Товариства Червоного Хреста, однак так цього і не зробила, а, навпаки, має намір відчужити квартиру, шляхом її продажу, про що свідчать оголошення в місцевій газеті.

          Посилання відповідачки на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні із даним позовом до суду, суд до уваги не бере, оскільки про її намір відчужити квартиру, ОСОБА_1 дізнався в квітні 2010 року, після опублікування оголошення про продаж квартири в пресі.

          Також пояснення відповідачки ОСОБА_3 про те, що позивач ОСОБА_1, свідки та інші учасники справи дають неправдиві свідчення про те, що вона обіцяла йому переоформити квартиру на Тернопільську обласну організацію Товариства Червоного Хреста суд оцінює критично і до уваги їх не приймає, оскільки вважає такі твердження позивачки неправдивими та спрямованими на заволодіння спірним приміщенням на свою користь, ввівши при цьому в оману позивача, запропонувавши йому укласти договір дарування з нею, пообіцявши в подальшому переоформити дане приміщення на  Тернопільську обласну організацію Товариства Червоного Хреста.

          Крім цього, суд оцінює критично і вважає неправдивими пояснення відповідачки ОСОБА_3 про те, що приміщення по АДРЕСА_2 вона не орендувала, а займала самовільно, як фізична особа, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дане приміщення орендувалося Бережанською районною  організацію Товариства Червоного Хреста на безоплатній основі і такий договір оренди укладався між КП «Житловик»та  Бережанською районною  організацію Товариства Червоного Хреста в особі ОСОБА_3, що підтверджується поясненнями головного бухгалтера МК «Житловик», а також представника Бережанської міської ради, яка підтвердила, що приміщення АДРЕСА_2 орендувалося ОСОБА_3, як керівником Бережанської районної  організації Товариства Червоного Хреста.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт укладення договору дарування квартири АДРЕСА_1, зі сторони ОСОБА_3 під впливом обману.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 14, ч.1 ст.88, 213, 215 ЦПК України, ч.ч.1-5 ст.203, 216, 230 ЦК України, суд,-

                                                          В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

          Визнати недійсним договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 26 лютого 2002 року в Бережанській державній нотаріальній конторі.

Скасувати реєстраційне посвідчення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, видане 24 березня 2002 року Бережанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації на ім”я ОСОБА_3.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом 10 діб з моменту його проголошення.

                    Суддя                                                                                             В.І.Шміло