Справа № 2-а-379/11  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           04.04.2011 року                                                            м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області  Головенко О.С. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області «Про визнання дій неправомірними, зобов’язанні нарахування та виплату підвищення до пенсії, як «дитині війни»у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

ВСТАНОВИЛА:   

            У своєму адміністративному позові позивач просить постановити рішення, яким поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача по відмові виплатити йому підвищення до пенсії, як дитині війни неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплатити  таке підвищення  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  що розраховується відповідно до ст. 28 Закону України «Про  загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням надбавки за проживання на території гірського населеного пункту за період з 1 липня 2007 року по дату винесення судового рішення по справі та надалі проводити вказану доплату.

      Ухвалою суду від 17 березня 2011 року позовні вимоги в частині зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період  з 01 липня 2007 по 15 вересня 2010 року включно залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

У встановлений срок – до 1 березня 2011 року заперечення проти позову від відповідача не поступило.     

      Вивчивши  подані письмові докази  визнаю позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.     

Встановлено, що позивач є дитиною війни та має право на пільги, встановлені законодавством  для дітей війни (а.с.8), а також має статус громадянина, що проживає на території гірського населеного пункту (а.с.7).

Даний факт відповідачем  не оспорюється.   

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» мінімальний   розмір  пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     

Відповідно до ч. 2   ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.     

Крім того рішенням від 22 серпня 2008 року № 10-рп2008   Конституційний Суд України   встановив, що  законом про Державний бюджет  не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин  це створює протиріччя у законодавстві,  і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а тому  Закон України  «Про соціальний захист дітей війни», зокрема і стаття 6 цього закону повинні безумовно виконуватися  відповідачем   у весь період його чинності.   

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Тому  позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та  щодо зобов»язання його нарахувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закон України  «Про соціальний захист дітей війни»на час дії закону,  є обґрунтованими та підлягають до  задоволення.   

Відповідно до ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому нарахування недоплаченої допомоги позивачу, як дитині війни, повинно здійснюватись у межах даного строку.   

В межах  Кодексу адміністративного судочинства  України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача перерахувати позивачу щомісячну державну допомогу, як дитині війни, в подальшому без обмеження строком є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин.    

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів»встановлено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної  матеріальної  допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Керуючись положеннями ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, ст.ст.19,22,46 Конституції України, Рішення Європейського суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), п. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, рішення Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік, ст.ст.1,10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду»№ 497 від 11.04.2000 року, ст.ст. 2,8,9,71,97,99,183-2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області «Про визнання дій неправомірними, зобов’язанні нарахування та виплату підвищення до пенсії, як «дитині війни»у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задоволити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області в перерахунку ОСОБА_1  підвищення до пенсії у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру мінімальної пенсії по віку неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області нарахувати  та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року включно  з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та одночасним збільшенням на 20% відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області проводити  в подальшому виплату підвищення  до пенсії, як дитині війни згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, через Болехівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.   

Суддя                                                                  Головенко О.С.