Справа №   2а-290/11  

  П О С Т А Н О В А

     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30.03.2011 року                                                        м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Головенко О.С. ,

секретаря судового засідання  Латик В.Є

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Ужгородського окремого взводу Закарпатської області Кубарич Олега Васильовича  про скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування своїх вимог вказує, що 15 листопада 2010 року інспектор ДПС Кубарич О.В. виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 грн. Вважає постанову про накладення штрафу незаконною, оскільки рухався зі швидкістю 60-65 км/год, працівник міліції не зібрав доказів на підтвердження правомірності своїх дій, покази вимірювача швидкості "Радіс" не можуть бути використані як докази у справі. Просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.   

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві, додатково пояснив, що той день керував в м.Мукачево в межах допустимої швидкості 60-65 км/год. Зупинивши автомобіль, відповідач не ознайомив його з даними вимірювача швидкості «Радіс», а лише повідомив, що він перевищив швидкість, яка становила 84 км/год. Працівник міліції не вручив йому копії протоколу та постанови по справі, про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався отримавши виклик ВДВС Болехівського міського управління юстиції.

Відповідач в судове засідання не з’явився про час і місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчать розписки про одержання судових повісток (а.с.8,11,14).

У відповідності до положення ч. 4 ст. 128 КАС України  у разі неприбуття відповідача –суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, розгляд справи не відкладається і справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідка дослідивши та оцінивши матеріали справи у сукупності, давши їм правову оцінку, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.

У відповідності до ст. 256 КупАП у протоколі про адміністративне правопорушення  зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

    Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 15 листопада 2010 року інспектором ДПС Ужгородського взводу Кубаричем О.В. складено протоколу та винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративого стягнення за порушення ч.1 ст.122 КУпАП.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він 15 листопада 2010 року о 04.43 год., керуючи автомобілем Мерседес, д.н. НОМЕР_1 на автодорозі Київ –Чоп, 803 км., в м.Мукачево, перевищив встановлену швидкість руху на 24 км/год, рухаючись зі швидкістю 84 км/год. Швидкість вимірювалась приладом "Радіс", за що накладено штраф у розмірі 300 грн.

З даним протоколом позивач не згідний, про що й зазначив у своїх поясненнях як в протоколі  про адміністративне правопорушення, так і в судовому засіданні, оскільки швидкості він не перевищував, а рухався з допустимою швидкістю. Крім того, автоінспектор не ознайомив його з показами приладу «Радіс», не вручив копії протоколу та постанови по справі, що підтвердив також  свідок ОСОБА_3, давши аналогічні пояснення.  

            Інспектором в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.4) не зазначено жодних свідків та понятих, чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а  в постанові  по справі не викладено всіх обставин, установлених при розгляді справи.      

Згідно положення ст. 251 КУпАп доказами  в  справі  про  адміністративне правопорушення,  є будь-які фактичні дані,  на  основі  яких  у  визначеному  законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,  винність  даної  особи  в  його вчиненні та інші обставини,  що  мають  значення  для правильного вирішення  справи.  Ці  дані   встановлюються    протоколом    про адміністративне    правопорушення,    поясненнями    особи,    яка притягається  до  адміністративної відповідальності,  потерпілих, свідків,  висновком  експерта,  речовими  доказами, показаннями технічних  приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки,   відеозапису   чи   засобів   фото-   і   кінозйомки, відеозапису,   які  використовуються при нагляді за виконанням правил,  норм  і  стандартів,  що  стосуються забезпечення безпеки дорожнього  руху, протоколом  про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормою частини 2 ст.71 КАС України  встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на це положення закону на пропозицію суду від 17.02.2011 р. від суб`єкта оскарження не надійшло будь-яких заперечень проти позову та не отримано від нього жодних фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку інспектором ДПС Кубарич О.В. встановлено наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.

В той же час поясненнями свідка ОСОБА_3 стверджується, що швидкість руху автомобіля позивача становила близько 75 км/год.

          Відповідно до Правил дорожнього руху України, в населеному пункті допустимим є рух зі швидкісю не більше 60 км/год.

Ч. 1 ст. 122 передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину, тобто рух зі швидкістю 75 км/год не становить складу адміністративного правопорушення передбаченого вказаною статтею.

Таким чином,  судом встановлено,  що викладені в протоколі та постанові відомості щодо обставин, встановлених при їх складанні, не відповідають дійсності, не з”ясовано  всіх обставин відповідно до вимог ст.280 КУпАП, будь-яких інших доказів щодо порушення позивачем правил дорожнього руху не здобуто й спростувати його пояснення суд не має можливості.    

          Відповідно ст.62 Конституції України  обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем не надано суду обгрунтованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова  по справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором ДПС Ужгородського взводу Кубарич О.В. не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а справа закриттю.

          На підставі викладеного ст.19 Конституції України, ст.ст. 14-1, 254, 283, 288, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2,6,158,159-163 КАС  України суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити .

Скасувати постанову   інспектора  ДПС Ужгородського взводу Івано-Франківської області Кубарич О.В.  від  15 листопада 2010 року АО1 № 029545 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1  у вигляді штрафу розміром  300 ( триста)  гривень  за вчинення правопорушення,  передбаченого  ч.1 ст.122  Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження  в справі закрити.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

Постанова суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                      Головенко О.С.

Постанова в повному обсязі виготовлена 4 квітня 2011 року.