ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 1-37/11

                                                                                           Рядок статзвіту № 20                                                                        

05 квітня 2011 року

Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді Поровського В.А.

при секретарі Кладько Г.В.

за участю прокурора Вадзіцького В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,  українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, працює водієм маршрутного таксі №416 м.Київ, раніше не судимого,

за ч.1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2010 року близько 22 год. 30 хв., на перегоні Сарни-Антонівка Львівської залізниці, який знаходиться на території Володимирецького району, Рівненської області в купе №8, вагону №12 пасажирського поїзда №659 сполучення Київ-Львів, користуючись тим, що пасажир спала, а купе було відкрито, таємно викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон марки «NOKIA-6120с-І», який знаходився на столику вказаного купе, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій на суму 854 гривні 01 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю і по суті пред’явленого обвинувачення показав, що 30 жовтня 2010 року він повертався на пасажирському потягу №659 сполученням Київ-Львів в плацкартному вагоні №15 місце №8 до дому з міста Київ, де працює водієм маршрутного таксі. Після відправки поїзда з м. Київ, випивши горілки ще з одним пасажиром він ліг відпочивати. Після зупинки поїзда на ст.. Сарни, він пішов на вулицю та у торговому павільйоні придбав пляшку пива та випив її. Повертаючись у вагон випадково зайшов не у свій вагон і змушений був переходити до свого вагону. Після відправки поїзда з станції Сарни він почав шукати вагон ресторан. Проходивши через вагони поїзда близько 22 год. 30 хв. В одному з купе були при відчиненні двері та на столику лежав мобільний телефон марки «NOKIA»,, який знаходився у чорному шкіряному чохлі. Скориставшись тим що пасажири спали. ОСОБА_1 викрав мобільний телефон марки «NOKIA», та повернувся до свого купе № 15. В купе оглянувши викрадений мобільний телефон вимкнув його, та викинув сім картку, а телефон поклав до кишені. Приїхавши до дому 31 жовтня 2010 року ОСОБА_1 вставив у викрадений ним телефон свою сім картку  та почав ним користуватися. 17 листопада 2010 року до нього на робоче місце по маршруту таксі №416  в м. Києві підійшов працівник міліції ЛВ на стСАрни та запропонував показати мобільний телефон, на що ОСОБА_1 погодився. Після огляду телефонна працівник міліції повідомив, що телефон крадений, на що ОСОБА_1 не став заперечувати та розповів працівнику міліції при яких обставинах викрав телефон. Працівником міліції в присутності понятих вказаний телефон у нього вилучив, про що склав відповідний протокол, який ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом.   

Потерпіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в АДРЕСА_2, в судове засідання не з’явилась причини неявки суд не повідомила. Враховуючи, що підсудний повністю визнав фактичні обставини справи, а також приймаючи до уваги, що цивільний позов по справі не заявлявся, суд у відповідності до ч.3 ст.299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів,

обмежившись показаннями підсудного та потерпілої. При цьому суд переконався у правильному розумінні фактичних обставин справи учасниками судового розгляду, у істинності їх позиції, а також роз’яснив останнім, що вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

    Таким чином, судом встановлено, що 30 жовтня 2010 року на перегоні Сарни-Антонівка Львівської залізниці, який знаходиться на території Володимирецького району своїми умисними діями таємно викрав чуже майно на суму 854 грн. 01 коп, тобто вчинив крадіжку чужого майна. За таких обставин, кваліфікація дій підсудного за ст..185 ч.1  КК України, запропонована державним обвинуваченням, є вірною і відповідає  фактичним обставинам справи.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу  винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Так, ОСОБА_1  вчинив злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся у  вчиненому, активно сприяв розкриттю та розслідуванню злочину, заподіяна злочином шкода повністю відшкодовано.  З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість обрання відносно підсудного міри покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, не пов’язаного з позбавленням волі.

            Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

            ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді  штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Речовий доказ –мобільний телефон «NOKIA-6120с-І», –повернути потерпілій ОСОБА_2

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через районний суд.

Суддя:                                                                                            Поровський В.А.