Справа № 2-а-834/11

П о с т а н о в а

І м е н е м          У к р а ї н и

15 квітня 2011 року суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Бардін О. С., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про поновлення строку для звернення до суду, визнання незаконною відмову у виплаті щомісячної соціальної допомоги дітям війни, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду 09 лютого 2011 р. з позовом, в якому вказав, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі Закон) він є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону йому повинна виплачуватися відповідачем державна щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Але така допомога в 2006-2010 р.р. йому виплачувалася в меншому розмірі ніж передбачено Законом.

Відповідачем йому було відмовлено у виплаті допомоги в повному обсязі.

Позивач просить поновити строк для звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо виплат йому щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком незаконною, зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату недоплаченої суми соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року до дати подачі позову, та нараховувати у подальшому.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позовних вимог позивача, пояснив, що виплати зазначених коштів проводились за Законами про Державний бюджет України на 2006-2010 роки в яких визначено розміри видатків, що направляються Пенсійному фонду України для проведення виплат особам, що мають статус «Дитина війни». Виплата їх у тих розмірах, в яких просить позивач та за рахунок інших коштів суперечить ст. ст. 7, 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити позивачу у задоволенні позивних вимог за період з 01 січня 2006 року по 09 серпня 2010 року в зв’язку з пропуском строку позовної давності, так як позивач звернувся за захистом свої прав лише 09 лютого 2011 року. Стосовно періоду з 09 серпня 2010 року по момент звернення до суду також відмовити, так як нарахування соціальної допомоги провадилась відповідно до чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.12).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України за 2006 рік»було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6 –протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України за 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), положення, зокрема, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України за 2007 рік»№ 489-V від 19 грудня 2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України за 2007 рік»не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав, обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України. Не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року), передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, що затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України «Про Державний бюджет України за 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року, № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни –на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного Закону в період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, діяв правомірно, тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнанні неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України за 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, з 22 травня 2008 року відновлена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції до 01 січня 2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач у своєму запереченні до позову (а.с.15) посилається на положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірі пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Це посилання є хибним, оскільки в статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач звернувся з даним позовом 09 лютого 2011 року. У позовній заяві позивач вказав, що пропустив строк звернення до суду, так як він є людиною похилого віку, часто хворіє. Суд вважає, що це не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року, на які посилається позивач, були належним чином оприлюднені в засобах масової інформації.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу Адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги за період з 01 січня 2006 року по 31 липня 2010 року задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 01 серпня 2010 року. Суд вважає необхідним не вказувати кінцевий термін проведення перерахунку, у такому випадку соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком буде виплачуватись до зміни законодавчих норм, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.21,22,46 Конституції України, ст.ст.11,17,19,99,100,104,159-163,1832 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 серпня 2010 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»з 01 серпня 2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

В іншій частині в позові відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя:О. С. Бардін