Справа № 2-189/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

05 квітня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

В складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

               При секретарі –Рудовій Л.В.

    Розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  розірвання договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного  володіння та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про визнання права власності на перероблену річ

                                             ВСТАНОВИВ:

 До суду звернулася позивач ОСОБА_1. з позовом про  розірвання договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння до відповідача ОСОБА_2,. посилаючись на наступне: 08 серпня 2005 року  ним за довіреністю від імені ОСОБА_3 ,. Було отримано автомобіль «Ніссан Лаурель»1984 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за який він в свою чергу передав громадянину ОСОБА_3,. грошові кошти в сумі 1000 доларів США

    25 травня 2006 року ним на центральній товарній  біржі «Запоріжжя»було придбано автомобіль марки «Форд ЛТД»1973 року  випуску, транзитний номер НОМЕР_2.

    Влітку 2006 року до нього звернувся раніше знайомий йому ОСОБА_2, з проханням продати йому автомобіль «Форд ЛТД»номер НОМЕР_2, за який вони домовились, що ОСОБА_2, сплатить йому 5000 доларів США, з розстрочкою платежу на 1 рік. При цьому документи на вказаний автомобіль залишились у нього до повного розрахунку.

    Через рік, тобто влітку 2007 року ОСОБА_2, не сплатив йому ніяких коштів за автомобіль марки Форд ЛТД, а в січні 2009 року знову звернувся до нього з проханням продати йому автомобіль Ніссан Лаурель номер НОМЕР_1, пообіцявши до травня 2009 року розрахуватись за обидва автомобілі. Він погодився продати автомобіль ОСОБА_2, за 1000 доларів США, за умови, що він віддасть у травні 2009 року кошти за обидва автомобілі, при цьому документи на автомобіль Ніссан залишились у нього.

    До теперішнього часу ОСОБА_2, кошти за автомобілі не віддав, в зв»язку з чим він має намір розірвати укладений з ним усно договір купівлі-продажу та вимагати повернення майна з чужого незаконного володіння.  

    Йому відомо, що спірне  майно знаходиться у відповідача вдома, так як вони проживають  поруч на сусідніх вулицях. Його пропозиція вирішити спір без звернення до суду і передати йому його майно не була прийнята відповідачем.

  16.11.2010 року він звернувся до Верхньодніпровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про вжиття заходів щодо громадянина ОСОБА_2, з приводу незаконного  утримання його майна, але в порушенні кримінальної справи йому було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, що й стало підставою звернення до суду.

    Відповідач ОСОБА_2,. звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до  ОСОБА_1, посилаючись на наступне. Позивач ОСОБА_1, не може бути позивачем за автомобілем марки Ніссан Лаурель, так як довіреність на вказаний автомобіль закінчилась 04.12.2007 року.

   Дійсно ним з позивачем за первісним позовом було укладено усний договір з приводу  придбання у ОСОБА_1, вищевказаних автомобілів для відновлюваного ремонту  та подальшої їх реалізації.

    Відповідно до усної домовленості вони прийшли до згоди, що він сплачує ОСОБА_1, частину грошей в розмірі 4000 доларів США, а після реалізації зазначених автомобілів ще 1000 доларів США.

     Відповідно до домовленості він придбав у ОСОБА_1, автомобіль Ніссан Лаурель за 1000 доларів США, з яких ним  відразу ж було сплачено 100 доларів США, а автомобіль Форд за 4000 доларів США із яких ним відразу ж було сплачено 3900 доларів США.

     Отже ним відповідно до усної домовленості відразу ж було сплачено 4000 доларів США, що становить приблизно 95% за автомобіль  Форд ЛТД, та 10% від вартості автомобіля Ніссан Лаурель.

      Відповідно до домовленості він взяв на себе зобов»язання провести відновлювальний ремонт вказаних автомобілів, та в подальшому їх реалізувати. На відновлювальний ремонт ним було затрачено на автомобіль марки Форд 1400 грн,, а  на автомобіль Ніссан 6200 грн.,. а всього затрачено 7600 грн..

     Так як  фактично ним було витрачено на купівлю автомобілів сума 4000 дол. США та на проведення відновлювального ремонту 7600 грн., що становить 124 % від вартості придбаних автомобілів, то він має право на визнання права власності на данні  автомобілі відповідно до п. 3 ст. 332 ЦК України, як на річ, створену шляхом переробки, та повинен повернути ОСОБА_1, 1000 доларів США відповідно до домовленості

             В   судовому засіданні позивач за первісним позовом свої позовні вимоги підтримав,   давши пояснення  фактично установлені матеріалами справи, а  позовні вимоги за зустрічним позовом  не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_2, ніяких коштів за придбані автомобілі  йому не сплатив, тому  він   має намір повернути  собі ці автомобілі.

    Представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримала, позовних вимог за зустрічним позовом не визнала, посилаючись на відсутність доказів, які б підтвердили викладені в ньому обставини

    Відповідач  ОСОБА_2,. за  первісним позовом позовні вимоги не визнав, посилаючись, на те, що більша сума на оплату придбаних автомобілів ним передана позивачеві ОСОБА_1, суму , яку він не сплатив зобов»язується сплатити при наявності в нього коштів. Крім того він провів відновлювальний ремонт  автомобілів і перебування автомобілів у нього буде гарантією того, що кошти які він сплатив позивачу та затрачена ним  робота не будуть витрачені напрасно, так як при поверненні автомобілів, він  не матиме змоги повернути передані ним кошти, та не отримає компенсації за   проведену роботу. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, давши пояснення відповідно до змісту позову.

     Третя особа, власник автомобіля Нісаан Лаурель ОСОБА_6, в судове засідання не з»явилась, надавши позивачеві ОСОБА_1,  довіреність на представництво  її інтересів в суді.

    Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, з”ясувавши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги   за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а за зустрічним позовом задоволенню не підлягають за наступними підставами.

     Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

    Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 згідно довіреності від 08.09.2005 року виданої від імені ОСОБА_3, який діяв від імені гр. ОСОБА_6, уповноважив ОСОБА_1. та ОСОБА_7, розпоряджатись належним їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем  Ніссан Лаурель 1984 року випуску. Дана довіреність втратила чинність 04.12.2007 року. В судове засідання позивач ОСОБА_1, надав копію довіреності від 20.01.2011 року  від імені ОСОБА_6 вчиняти від її імені дії відносно належного їй на  підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу  автомобіля Ніссан Лаурель 1984 року  випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1.

    Таким  чином судом встановлено, що на момент  розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 є набувачем  автомобіля Ніссан Лаурель 1984 року  випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, на підставі довіреності, та належним  позивачем щодо витребування даного автомобіля.

    Судом також встановлено, що 25 травня 2006 року ОСОБА_1, на товарній біржі «Запоріжжя»купив автомобіль Форд ЛТД, 1973 року випуску транзитний номер НОМЕР_2. Згідно умов даного договору даний транспортний засіб повинен бути зареєстрований  в органах ДАІ протягом 10 діб з моменту придбання. Таким  чином, суд вважає, що відносно даного транспортного засобу  позивач  ОСОБА_1, також є набувачем, так як його право власності  на даний автомобіль може виникнути лише  після його реєстрації на підставі реєстраційного свідоцтва. З пояснень  позивача ОСОБА_1,. він  даний транспортний засіб в органах  ДАІ не зареєстрував.

      З пояснень позивача встановлено, що влітку 2006 року до нього звернувся раніше знайомий йому ОСОБА_2, з проханням продати йому автомобіль «Форд ЛТД»номер НОМЕР_2, за який вони домовились, що ОСОБА_2. сплатить йому 5000 доларів США, з розстрочкою платежу на 1 рік. При цьому документи на вказаний автомобіль залишились у нього до повного розрахунку.

    Через рік, тобто влітку 2007 року ОСОБА_2, не сплатив йому ніяких коштів за автомобіль марки Форд ЛТД, а в січні 2009 року знову звернувся до нього з проханням продати йому автомобіль Ніссан Лаурель номер НОМЕР_1, пообіцявши до травня 2009 року розрахуватись за обидва автомобілі. Він погодився продати автомобіль ОСОБА_2, за 1000 доларів США, за умови, що він віддасть у травні 2009 року кошти за обидва автомобілі, при цьому документи на автомобіль Ніссан залишились у нього.

   Відповідач ОСОБА_2, не заперечує, що  вищевказані автомобілі знаходяться у нього, та що за дані автомобілі він повинен сплатити позивачеві грошові суми.

    Так як факт передання автомобілів  Ніссан Лаурель та Форд ЛТД не заперечується сторонами, не заперечується відповідачем ОСОБА_2, факт знаходження у нього  цих автомобілів, тому відповідно до ст. 61  п. 1 ЦПК України дані  факти вважаються встановленими та доказуванню не підлягають, так як визнаними сторонами.

     Позивач ставить вимогу про розірвання  усного договору купівлі-продажу автомобілів  «Ніссан-Лаурель»та «Форд ЛТД»укладений між ним та ОСОБА_2 суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог  позивачеві  потрібно відмовити,  так як договір купівлі-продажу  транспортних засобів підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації.

     Відповідно до п. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення  договору такий договір є нікчемним.

      Тому  договір купівлі-продажу, який був укладений між сторонами  є нікчемним, який не породжує правових наслідків для сторін, тому в задоволенні позовних  вимог про розірвання  усного договору купівлі-продажу автомобілів позивачеві потрібно відмовити.

       Позивач також ставить вимоги про зобов»язання відповідача  повернути йому автомобілі  «Ніссан-Лаурель»та «Форд ЛТД», при цьому на підстави такого повернення вказує ст.. 387, 390, 1212-1215 ЦК України.

       Відповідно до ст. 387 ЦК України  власник має право  витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

      Проте судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1. не є власником віще зазначених автомобілів, тому повернути  їх повернення за даною підставою  бути не може.

       Відповідно до ст.. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно  або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов»язана  повернути потерпілому  це майно

      Згідно наданих  позивачем документів вбачається, що він є набувачем майна, а саме: автомобілів «Ніссан Лаурель»та «Форд ЛТД», дані  автомобілі він передав відповідачу ОСОБА_2, в 2006 та в 2009 році. Дані автомобілі як  вказують сторони  були  передані за усним договором купівлі-продажу, тобто за нікчемним правочином. За таких обставин суд вважає, що відповідач ОСОБА_2,. набув дані  автомобілі без достатньої правової підстави.

    Відповідно до п. 1  ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін   зобов»язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

     За таких обставин суд вважає за необхідне зобов»язати відповідача ОСОБА_2, повернути позивачеві ОСОБА_1,. як набувачеві майна, автомобілі «Ніссан Лаурель»1984 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки  «Форд ЛТД»1973 року  випуску транзитний номер НОМЕР_2, як набуті  ОСОБА_2, без достатньої правової підстави.

     Відповідач ОСОБА_2, в зустрічному  позові  до ОСОБА_1,. ставить вимогу про визнання за ним права власності на автомобілі «Ніссан Лаурель»1984 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки  «Форд ЛТД»1973 року  випуску транзитний номер НОМЕР_2  як на перероблену річ.  При цьому посилається, що відповідно до домовленості він придбав у ОСОБА_1, автомобіль Ніссан Лаурель за 1000 долрів США, з яких ним  відразу ж було сплачено 100 доларів США, а автомобіль Форд за 4000 доларів США із яких ним відразу ж було сплачено 3900 доларів США.

     Отже ним відповідно до усної домовленості відразу ж було сплачено 4000 доларів США, що становить приблизно 95% за автомобіль  Форд ЛТД, та 10% від вартості автомобіля Ніссан Лаурель.

       Проте ніяких доказів про здійснення оплати за отримані автомобілі  відповідач ОСОБА_2,. суду не надав. Посилання його, що проведена ним оплата підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, суд вважає безпідставним, так  як згідно постанови від 19.11.2010 року про відмову в порушення кримінальної справи, ОСОБА_1,. було   відмовлено в порушенні кримінальної  справи з тих підстав, що в діях  ОСОБА_2. відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 190 КК  України, тобто  (шахрайства), а не з тих підстав, що встановлено, що  ОСОБА_2 було проведено оплату за автомобілі, передані йому  ОСОБА_1 В даній постанові також зазначається, що  в діях ОСОБА_2, наявні  ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК України, але справи даної категорії порушуються тільки за скаргою приватного звинувачення.

     Крім того відповідач  зазначає, що на відновлювальний ремонт ним було затрачено на автомобіль марки Форд 1400 грн,, а  на автомобіль Ніссан 6200 грн.,. а всього затрачено 7600 грн. Проте суду також не надано ніяких доказів, які б підтверджували  дані затрати  ОСОБА_2,. на відновлювальний ремонт, не  надано доказів, який саме ремонт автомобілів ним був проведений.

   Також ОСОБА_2  не надано доказів, які б підтверджували ним проведення перероблення вищевказаних автомобілів

   За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою потрібно відмовити, так як викладені в ній обставини не знайшли свого підтвердження в  суді.

    Відповідно до ст.. 88  ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до задоволеної   частини вимог.

     Позовні вимоги позивача задоволені частково, тому суд вважає, за необхідне стягнути з  відповідача ОСОБА_2,. на користь позивача ОСОБА_1,.  понесені судові витрати  на загальну суму 18 грн.

     Крім того судом встановлено, що  позивачем при  подачі позову сплачено 8 грн. 50 коп., судового збору та 37 грн., витрат на  інформаційне –технічне забезпечення розгляду справи. Проте  позивачем  крім розірвання договору купівлі-продажу  ставляться вимоги  і про   повернення  майна..

     Відповідно до п. 2 ст. 81 ЦПК України ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю майна.

      Так як суду не надано  відомостей про вартість  автомобілів, які позивач просить  повернути йому, зробити їх оцінку він не має можливості, так  як дані автомобілі  утримує у себе  відповідач, суд вважає, за потрібне достягнути з позивача  ОСОБА_1, на користь держави недоплачену суму судового збору 42 грн 50 коп., та недоплачену суму витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 83 грн

         Керуючись ст. 10, 60,88, 212, 214. 215 ЦПК України, суд,-

                                                       ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги   ОСОБА_1 за первісним позовом задовольнити частково

      Зобов»язати ОСОБА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 повернути ОСОБА_1, проживаючому за адресою АДРЕСА_2 автомобіль «Ніссан-Лаурель»1984 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки  «Форд ЛТД»1973 року  випуску транзитний номер НОМЕР_2.

    В задоволенні решти позовних вимог за  первісним позовом ОСОБА_1 –відмовити

    В задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою, про визнання за  ОСОБА_2 права власності на перероблену річ –відмовити

     Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  понесені судові витрати  на загальну суму 18 грн.

      Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену суму судового збору 42 грн 50 коп., та недоплачену суму витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 83 грн

     Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

.

   Головуючий