Справа № 2-1243/11

 РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 січня 2011 року

       Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Українські будівельні склади»про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, внесення змін до записів у трудовій книзі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, поновлення строку звернення до суду, стягнення моральної шкоди та притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

      Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в його обґрунтування на те, що Наказом №223 г-к від 01.10.2008 року його  було прийнято на роботу на посаду начальника відділу логістики Приватного підприємства «Українські будівельні склади». Як зазначається позивачем при зверненні до суду через зміну  керівництва на підприємстві погіршилися умові праці, мали місце затримки по виплаті заробітної плати, внаслідок чого склалася заборгованість. 02.07.2009 року, позивачем було подано заяву про звільнення відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, яку розглянуто не було;  07.07.2009 р. позивачем повторно було подано заяву про звільнення за згодою сторін, яку було одразу розглянуто директором підприємства. При цьому, 17.07.2009 року, ОСОБА_1 отримав листа від відповідача, відповідно до змісту якого, через відсутність 06 липня 2009 р. на робочому місці  без поважних причин  його  було звільнено. Зазначаючи у позові про те, що звільнення  є незаконним та задля поновлення порушених прав зазначене й стало приводом для цього звернення до суду та заявлення у позові вимоги про скасування наказу відповідача №45 –к від 06.07.2009 р. про звільнення за прогул без поважних причин, про поновлення на роботі на посаді начальника відділу логістики ПП «Українські будівельні склади», стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та по заробітній платі за вимушений прогул у розмірі  14 481,38 грн., моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн. та притягнення посадових осіб ПП «Українські будівельні склади»до адміністративної відповідальності тощо.

      У судове засідання 21.01.2011 р.  позивач не з’явився,  надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

       Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

      Відповідач у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив,  не скористався правом надання заперечень проти позову,  у зв’язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України  вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

      Врахувавши заяву позивача та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково з огляду на такі встановлені  обставини.

      Як було встановлено судом за розгляду справи, згідно наказу від 01.10.2008 р. ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника відділу логістики  Приватного підприємства «Українські будівельні склади»; 02.07.2009 р. ОСОБА_1  подав заяву про звільнення відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, яка не була розглянута, та 07.07.2009 р.  ОСОБА_1 повторно подав  заяву про звільнення за згодою сторін, яка була  розглянута директором підприємства «Українські будівельні склади», та  17.07.2009 р.  ОСОБА_1 отримав листа, згідно зі змістом якого через відсутність 06 липня 2009 р. його на робочому місці  без поважних причин  його  було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України (наказ №45-к від 06.07.2009 р.).

      За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

      Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

      Виконуючи обов’язок доказування, позивачем були надані докази про неправомірність дій відповідача та відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 за зазначеною вище правовою підставою (позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про звільнення, які не були вчасно розглянуті, та очікуючи результати розгляду зав, позивач продовжував працювати, що підтверджується матеріалами справи).

       Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений  на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку  прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

      Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, утім, даний обов’язок виконаний позивачем не був, та, ухвалюючи рішення та задовольняючи  вимоги позову, суд  виходить  з  незаконності звільнення ОСОБА_1 Отже, оскільки позивачем були надані докази  відсутності прогулів та відсутності на роботі з поважних причин, для суду вбачаються підстави для ухвалення рішення задля поновлення порушених прав позивача про  скасування наказу  директора Приватного підприємства «Українські будівельні склади»№45-к від 06.07.2009 р. про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин та про поновлення його на посаді начальника відділу логістики  Приватного підприємства «Українські будівельні склади».

      Разом з тим, на порушення ст. 47 та ст. 116  КЗпП  з ОСОБА_1 не було  проведено розрахунку при звільненні та з боку ПП не було виконано обов’язку  щодо видачі йому трудової книжки (кінцевий розрахунок було проведено 16.07.2009 р.).  

      Відповідно до ст. 117 КЗпПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

      Отже,  з огляду на зазначені вище факти та встановлені обставини, враховуючи приписи ч. 1 ст. 11 ЦПК України та з урахуванням розрахунку на користь позивача з відповідача підлягає стягненню  14  481,38 грн. (заборгованість по заробітній платі, а також заробітна плата за вимушений прогул з 06.07.2009 р. по 28.01.2010 р.).            

       З приводу вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, то суд при її розв’язанні виходить з наступного.   

       Відповідно до ст. 237? КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

      Оскільки за судового  розгляду у цій справі були встановлені підстави   правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, та   моральні страждання працівника та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника  вбачаються правові  підстави  для відшкодування моральної шкоди працівнику. Разом з тим, визначаючи розмір такого відшкодування суд виходить з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, та із засад розумності, виваженості та справедливості, через що, на переконання суду, з метою захисту  порушених  прав позивача присудження до відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. відповідатиме тим моральним стражданням, яких зазнав позивач.   

      Разом з тим, частково задовольняючи позов, суд виходить із приписів ст. 19 Конституції України та ст. 255 КУпАП, в якій визначений перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення,  та порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення, врегульованого КУпАП,  через що вимога позову у частині притягнення посадових осіб Приватного підприємства «Українські будівельні склади»до адміністративної відповідальності не є такою, що підлягає задоволенню.  Підлягає частковому задоволенню й вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, та у зв’язку із наданням позивачем доказів щодо понесених ним витрат саме в розмірі 500 грн. з відповідача на користь позивача підлягають присудженню до стягнення витрати  на правову допомогу в розмірі  500 грн.     

      Вирішуючи на виконання ч. 4 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд виходить із  приписів ч. 3 ст. 88 ЦПК України, у зв’язку з чим з  Приватного підприємства «Українські будівельні склади» в дохід   держави  підлягають присудженню судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.   

      Керуючись ст. 232 КЗпП України, ст. 11,  212, 214-215, 218, 224 та ст. 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Українські будівельні склади»про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, поновлення строку звернення до суду, стягнення моральної шкоди та притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

      Скасувати наказ  директора Приватного підприємства «Українські будівельні склади»№45-к від 06.07.2009 р. про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

      Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу логістики  Приватного підприємства «Українські будівельні склади».

      Стягнути з Приватного підприємства «Українські будівельні склади»на користь ОСОБА_1  оплату за час вимушеного прогулу в розмірі  14 481, 38  грн.  

      Стягнути з Приватного підприємства «Українські будівельні склади»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди  5 000 грн.

      Стягнути з  Приватного підприємства «Українські будівельні склади»на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані із наданням правової допомоги, в розмірі 500 грн.  

      Стягнути з Приватного підприємства «Українські будівельні склади» в дохід   держави  судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.   

      В задоволенні вимоги позову про  притягнення  посадових осіб Приватного підприємства «Українські будівельні склади»до адміністративної відповідальності відмовити.

      Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

      Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

      Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя