Справа № 22-а-1708/11 07.04.2011 07.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1708/11 Головуючий у першій інстанції Тихоненко М.І.
Категорія: 70 Доповідач в апеляційній інстанції Шаманська Н.О.
У Х В А Л А
іменем України
07 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Шаманської Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Ямкової О.О.,
розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу
за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області
(далі – УПФ)
на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2010 р. за позовом ОСОБА_3 до УПФ про захист соціальних прав,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до УПФ про захист соціальних прав. Посилаючись на те, що вона має правовий статус дитини війни, але відповідач не виконує вимоги ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 року), яким передбачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, позивачка просила зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року та забезпечити виплату заборгованості.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконними дії УПФ щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не передбачено.
Окрім цього слід зазначити, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право в 2009-2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно Закону від 18 листопада 2004 року залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 і 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону від 18 листопада 2004 року, в межах позовних вимог з 01 січня 2009 року.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на не визначення законодавчо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2010 року без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: