Справа № 2а-473/2011
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2011 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Бобровський І. М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі УПтаСЗН), в якому просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області за 2008-2010 роки у відмові в перерахунку та виплати компенсації на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої чинним законодавством та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на її користь недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення у сумі 10 485.00 грн..
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2-ї категорії, а тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28 лютого 1991 року (далі по тексту Закон № 796) їй встановлено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі – 5 мінімальних заробітних плат. Але УПтаСЗН протягом 2008-2010 років повною мірою таких виплат не здійснювало, у зв’язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 10 485.00 грн..
28 березня 2011 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копії якої надіслано сторонам. В ухвалі зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України від 08.02.1995 року № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Відповідач, в установлений законом строк надав до суду заперечення проти позову в якому зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Вказує, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України. Виплата допомоги на оздоровлення позивачу у 2008-2010 роках, здійснювалась відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином вважає, що відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію на оздоровлення у повному обсязі, відповідно до вимог законодавства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, розглядаються в порядку скороченого провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням /а.с. 5/.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону № 796 щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Цим Законом не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій, змінювати розмір допомоги на оздоровлення встановлений для громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. У ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі N 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначене вище положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 за конституційним поданням 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України -є неконституційним.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від 26 грудня 2008 року чи будь-якими іншими нормативними актами зміни до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у частині визначення розміру допомоги на оздоровлення не вносились, а тому після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року у зв’язку з визнанням неконституційними відповідних положень Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у частині зміни розміру допомоги на оздоровлення категорії осіб, до якої віднесено позивача, поновлено дію ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка встановлює допомогу на оздоровлення позивачеві у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, чинних на момент виплати цієї допомоги.
Таким чином, на момент здійснення виплати позивачеві допомоги на оздоровлення за 2009 рік та 2010 рік, чинними були нормативно-правові акти які по-різному визначали розмір належної до виплати допомоги, а позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 48 Законом № 796, а відповідно право останнього порушено та підлягає захисту.
Право позивача на отримання щорічної допомоги у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом № 796.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній га повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки у сумі 10 485.00 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивача законом покладено на Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язки суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не може здійснювати перерахунок допомоги на оздоровлення та відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача вказаної допомоги у певній сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження виконуються негайно.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167, 1832 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення –задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області у відмові ОСОБА_1 в перерахунку та виплати компенсації на оздоровлення за 2008-2010 роки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки в порядку ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В силу ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду, в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Южноукраїнський міський суд протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення.
У разі прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадку та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Южноукраїнського
міського суду
І. М. Бобровський