ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р. | № 16/171 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: | С. Шевчук, С. Владимиренко, І. Воліка (доповідача), |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) "Вагоноремонтник-3" |
на постанову | від 07.08.2007 року |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 16/171 |
за позовом | Комунального підприємства (КП) Дарницького району міста Києва "Управління житлового господарства" |
до | ЖБК "Вагоноремонтник-3" |
про | стягнення 40 175,00 грн. |
В судове засідання представники сторін не з'явились |
Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
КП “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ЖБК “Вагоноремонтник-3” 40 175,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.06.2007 року по справі № 16/171 (суддя О. Ярмак) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ЖБК “Вагоноремонтник-3” на користь КП “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва 40 175,00 грн. заборгованості за надані послуги, 402,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року (колегія суддів: М. Малетич, В. Андрієнко, В. Студенець) рішення господарського суду м. Києва від 26.06.2007 року по справі № 16/171 залишено без змін з тих же підстав.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач просить оскаржувані у справі судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки при їх прийнятті судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення виходячи з такого.
Доповідач: Волік І.М.
Приймаючи оскаржувані судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 40 175,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, і з такими висновками погоджується господарський суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до змісту ст. ст. 11, 14, 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 01.03.2005 року між ВКП “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва (кредитор) та ЖБК “Вагоноремонтник-3” (боржник) укладений договір № 4-398р про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідно до умов якого, боржник визнав та підтвердив перед кредитором заборгованість за раніше спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 96 427,28 грн. станом на 01.03.2005 року, у зв'язку з чим, боржник зобов'язувався сплатити зазначену в п. 1 договору суму протягом 03.2005- 02.2010 рр. згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з додатком № 1 до договору розмір суми погашення заборгованості, починаючи з березня 2005 року, становить 1 607,00 грн. щомісячно.
Однак, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, порушуючи взяті на себе зобов'язання по договору, заборгованість погасив не в повному обсязі і сума її за період з березня 2005 року до квітня 2007 року становить 40 175,00 грн., не була погашена ЖБК “Вагоноремонтник-3” на час розгляду даної справи в суді, у зв'язку з чим, правомірно стягнута господарським судом першої інстанції на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за надані послуги.
Відповідно до ст. 33 ПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, господарськими судами правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що договір на реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 01.03.2005 року не відповідає законодавству України, оскільки будь-яких доказів таких тверджень сторони суду надано не було.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пап. 1, 6, 7 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.
Постанова апеляційної інстанції за своїм змістом не відповідає цим вимогам.
Так в обґрунтування вимог апеляційної скарги ЖБК “Вагоноремонтник-3”, посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, а також було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 77, 84 та 85 ПК України, ст. 179 ГАК України та ст. 215 ЦК України, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Всупереч зазначених вимог та вимог п. 5, 7 ч. 2 ст. 105 ПК України приймаючи постанову, апеляційний господарський суд не зазначив у постанові всі підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.
Матеріалами справи підтверджується обґрунтованість доводів ЖБК “Вагоноремонтник-3”, що були викладені ним в апеляційній скарзі, та залишені поза увагою апеляційного господарського суду, і на які він посилається звертаючись з касаційною скаргою, які полягають,зокрема, в наступному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2007 року порушено провадження у справі, її розгляд призначений на 05.06.2007 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року розгляд справи відкладений на 26.06.2007 року. Протокол судового засідання від 26.06.2007 року свідчить про оголошення господарським судом перерви до 03.07.2007 року, а протокол судового засідання від 03.07.2007 року –про оголошення господарським судом вступної та резолютивної частини рішення. В той же час, повний текст рішення у справі датований 26.06.2007 року з відміткою про те, що рішення підписано 02.07.2007 року.
За наведених обставин, прийняте рішення у справі не відповідає вимогам викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” та вимогам ст. 84 ГПК України, оскільки у його вступній частині вказана неправильна дата прийняття рішення
Враховуючи наведене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, в ході якого господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з’ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку та відповідно до вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЖБК "Вагоноремонтник-3" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2007 року по справі № 16/171 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
І. Волік