Справа №2-545/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 березня 2011 року.          Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді                     Гулієвої М.І.

           при секретарі                                        Кунець О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», відділення «Наукове»філії ПАТ «ОТП Банк»у м.Львові, 3-ї особи Національного Банку України про визнання недійсним кредитного договору,  -

у с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору №СМ-SME606/001/2008, укладеного 10.07.2008р.. Свої вимоги мотивує тим, що укладений договір суперечить вимогам Конституції України та Законодавству України. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальна ліцензія на надання відповідачем та отримання позивачем кредиту в іноземній валюті у жодної із сторін, за кредитним договором, відсутня. Також відсутня індивідуальна ліцензія НБУ на проведення розрахунків, за спірним кредитним договором, в іноземній валюті. Сторони у кредитному договорі не отримали дві окремі індивідуальні ліцензії на надання і одержання кредиту в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Крім того, із п.2 частини №1 кредитного договору вбачається, що сторони не досягли згоди щодо цільового характеру кредиту, як істотної умови кредитного договору. Вказівка у вказаному пункті про те, що кредит надається «на споживчі цілі», не дає можливості визначити в чому саме полягають такі потреби, що унеможливлює виконувати інші умови кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Згідно ст..169 ЦПК України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів. У попередніх судових засіданнях позов уточнив з приводу підстав визнання кредитного договору недійсним, а саме просить визнати недійсним кредитний договір №СМ-SME606/001/2008, укладений 10.07.2008р. між позивачем та відповідачем, оскільки грошовою одиницею України є гривня, єдиним законним засобом платежу між резидентами на території України є гривня. Для укладення оскаржуваного кредитного договору, сторони за кредитним договором, насамперед повинні були отримати дві індивідуальні ліцензії: -індивідуальну ліцензію на надання і одержання кредиту в іноземній валюті відповідно до п.В ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; -індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, відповідно до п.Г ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Даних ліцензій сторони кредитного договору не отримували. Відповідно укладений кредитний договір суперечить ст..99 Конституції України, ст..524 ЦК України, ст..3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України». Просить позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача не визнав та пояснив, що кредитний договір №СМ-SME606/001/2008, укладений 10.07.2008р. між позивачем та відповідачем, є законним і відповідає чинному законодавству України. Дії відповідача, з приводу надання позивачу кредиту у іноземній валюті, є правомірними, так як вчинені на підставі банківської ліцензії на проведення операцій в іноземній валюті від 08.11.2006р.. Позивач отримав кредит у іноземній валюті і зобов»язаний його повернути у іноземній валюті. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Згідно ст..169 ЦПК України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів. Представником подано до суду заперечення від 18.11.2010р. за вих..№18-11/5355.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №СМ-SME606/001/2008, згідно якого відповідач надав позичальнику-позивачу кредит у сумі 100000 доларів США. Видача кредиту здійснювалась у чотири транші: 1-й транш –35000 дол.США; 2-й транш –15000 дол.США; 3-й транш –25000 дол.США; 4-й транш –25000 дол.США. Кредит був наданий на споживчі цілі строком до 10.07.2020р.. Позивачем було отримано кошти від відповідача згідно кредитного договору, про що не заперечує сам позивач.

Представник позивача посилається  на те, що відповідно до п.п. в, г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено надання кредитів в іноземній валюті за наявності індивідуальної ліцензії Національним Банком України, а також такої ліцензії потребують операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Разом з тим, слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Спеціальне банківське законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" Національному банку надано право видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежне від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно  до ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, та до компетенції Національного банку належать, зокрема:

-          видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

-          видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом
здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними  валютного законодавства.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає банківські операції, які здійснюються банком на підстав банківської ліцензії, і, зокрема, операції з валютними цінностями.

Так, банківська ліцензія - це документ, який надається Національний банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підстав якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

На виконання статті 44 "Про Національний банк України" та статті 5 Декрету
"Про систему валютного регулювання і валютного контролю" постановок
Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено
Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та
ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції  України 21 серпня 2001р.  за №730/5921,  яке встановлює порядок та умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

П.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій  на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483, визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється : якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностіми.

За наявності у банку генеральної ліцензії НБУ і письмового дозволу на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій, на весь період дії режиму валютного регулювання, надання кредитів (позик) у іноземній валюті на території України є правомірним, при цьому наявності індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції не потребується.

           Отже, при укладенні спірного договору позичальнику були відомі всі умови кредитного договору  та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Крім того, згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.628 ЦК України визначені на розсуд сторін і погоджені умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Але позивач отримала кошти від відповідача, користувалася ними і користується надалі, про що не заперечує. Даний факт дає суду підстави вважати, що позивач погодилась з умовами договору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для  визнання недійсним кредитного договору відсутні.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», відділення «Наукове»філії ПАТ «ОТП Банк»у м.Львові, 3-ї особи Національного Банку України про визнання недійсним кредитного договору №СМ-SME606/001/2008, укладеного 10.07.2008р. між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк»відмовити за безпідставністю позовних вимог.

                    На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                             Гулієва М.І.