Справа № 22ц/1290/1952/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Гаврилюка В.К.
Єрмакова Ю.В.
при секретарі - Давиденко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 27 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, третя особа – відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського РВ УМВС України в Луганській області,
В С Т А Н О В И Л А :
Звернувшись з апеляційною скаргою, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 посилаються на порушення норм матеріального і процесуального права та ставлять питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вважає рішення законним і обґрунтованим.
Заперечення від інших осіб, які беруть участь у справі, до суду не надано.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено, ухвалено усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_4 права користування і розпорядження будинком АДРЕСА_1, зобов’язано Артемівський районний відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб в Луганській області зняти з реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1, ОСОБА_7 у зв’язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виселити ОСОБА_3 з зазначеного вище будинку.
Позивач, відповідачі та представник третьої особи в судове засідання не з’явилися, про час і місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3,дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
У жовтні 2010 року позивачем ОСОБА_4 подано до суду вказаний позов.
У викладенні обставин, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги, позивач зазначила, що на підставі договору дарування від 05 жовтня 2010 року, посвідченого нотаріально, вона отримала в дар житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на який нею зареєстровано у встановленому законом порядку. Відповідно до домової книги у зазначеному будинку зареєстровані відповідачі, але відповідачі, крім відповідача ОСОБА_3, не проживають в будинку, оскільки відповідач ОСОБА_2 ще в 2005 року виїхала за межі області на інше місце проживання, а ОСОБА_6 проживає в межах міста Луганська у цивільному шлюбі за невідомою їй адресою, відповідач ОСОБА_7 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідач ОСОБА_3, який проживає в будинку, відмовляється впускати її в будинок, постійно влаштовує сварки. Відповідно до договору дарування Дарувальник / її мати – ОСОБА_5./ зобов’язується виписати всіх зареєстрованих в житловому будинку до тринадцятого жовтня 2010 року.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Так, судом встановлено,що відповідно до договору дарування від 05.10.2010 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1. За адресою вказаного будинку зареєстровані відповідачі, які не проживають в ньому, а відповідач ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В будинку проживає тільки відповідач ОСОБА_3, який відмовляється добровільно змінити реєстрацію місця проживання та виселитися з будинку, чим перешкоджає позивачці користуватися будинком. Згоди позивачки на проживання в будинку відповідача ОСОБА_3 немає, підстав для надання відповідачу при виселенні іншого житла немає.
Спір судом вирішено на підставі ч.1 ст.319, 328,391 ЦК України, ст.ст.65,150,156 ЖК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції / ч.1 ст.303 ЦПК України, яка визначає межі розгляду справи апеляційним судом /.
Відповідно до ст.316 ЦК України, яка визначає поняття права власності , право власності є право особи на річ /майно/, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд / ч.1 ст.319 ЦК України /.
Право власності набувається на підставах , що не заборонені законом, зокрема із правочинів / ч.1 ст.328 ЦК України /.
Як встановлено судом першої інстанції , позивач ОСОБА_4 набула право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого нотаріально, відповідно до якого ОСОБА_5 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_4 прийняла як дарунок вказаний жилий будинок.
З моменту державної реєстрації права власності ё позивач ОСОБА_4 є власником зазначеного житлового будинку, який належить їй на праві приватної власності.
Статтею 391 ЦК України передбачено захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, та власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.150 ЖК України, яка визначає користування житловим будинком, який належить громадянину, громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок / частину будинку /, користуються ним для особистого проживання і проживання членів сім’ї. Вони вправі вселити в будинок інших громадян, а також здавати його в найом.
Як встановлено судом першої інстанції і не оспорюється в апеляційному суді, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 і в останньому проживає тільки відповідач ОСОБА_3.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження будинком шляхом виселення з нього відповідача ОСОБА_3 відповідають нормам матеріального права і суд в цій частині ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
В частині визнання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим будинком по тим підставам, що зазначені в позові, а саме : вони не проживають в будинку, а відповідач ОСОБА_7 помер, передбачено тільки щодо наймачів та членів його сім’ї жилих приміщень державного житлового фонду.
Питання про задоволення позову в цій частині судом взагалі не вирішувалось і суд не ухвалив щодо цих вимог своє рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим будинком слід відмовити.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання органу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб зняти з реєстрації відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що воно ухвалено помилково, оскільки відповідно до ст.215 ЦПК України, яка визначає зміст рішення, та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 18 грудня 2009 року № 14 « Про судове рішення у цивільних справах», в рішенні зазначаються конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на користь кого. Покладання обов’язку на третю особу вчинити певні дії, нормами цивільного судочинства не передбачено.
Відповідно до ст.309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково в частині усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення з нього відповідача ОСОБА_3, у решті частині позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.209,307,309 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А :
Рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 27 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, третя особа – відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського РВ УМВС України в Луганській області – скасувати і у справі ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, третя особа – відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського РВ УМВС України в Луганській області – задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні житловим приміщенням за адресою: будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_3.
У задоволенні позовних вимог про визнання такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та зобов’язання відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Артемівського РВ УМВС України в Луганській області зняти їх з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді