ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2007 Справа № 19/215-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)
суддів: Чус О.В, Швеця В.В.
при секретарі судового засідання: Корх К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Петушков І.С. представник, довіреність №02-14/89 від 18.10.07;
від відповідача: Миргородський Д.Ю. представник, довіреність №5818 від 16.10.07;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної акціонерної компанії “Хліб України”, м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. у справі № 19/214-07
за позовом державної акціонерної компанії “Хліб України”, м.Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнфілд-А”, с.Єлізарове
про визнання недійсним договору №11235 від 18.10.2007р, визнання недійсною угоди №11236 від 18.10.2007р.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2007 року ДАК “Хліб України” звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними інвестиційного договору №11235 від 18.10.2007 року та угоду про поділ майна №11236 від 18.10.2007 року, укладених з ТОВ “Грейнфілд-А”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. (суддя Петренко І.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням господарського суду, ДАК “Хліб України” звернулась з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи,
просить зазначене рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність рішення господарського суду Дніпропетровської області нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2007р. між ДАК “Хліб України” та ТОВ “Грейнфілд-А” було укладено інвестиційний договір №11235, за умовами якого сторони домовились сумісно здійснити інвестиційний проект щодо Мирівського елеватору (Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Мирове, вул. Привокзальна, 2).
Сторони домовилися, що отриманий об’єкт інвестування, внаслідок реалізації інвестиційного проекту, буде належати сторонам на праві спільної часткової власності, при цьому після фінансування та реалізації проекту в повному обсязі частка відповідача буде складати 60 відсотків пропорційно вартості фактично профінансованих робіт, матеріалів, комплектуючих та устаткування, виконаних робіт (наданих послуг), а частка позивача буде складати 40 відсотків. (п.6.1-6.2 Договору)
Додатково до інвестиційного договору сторонами було укладено угоду про поділ майна, що є у спільній частковій власності № 11236 від 18 жовтня 2007 року. Умовами цієї угоди сторони погодили, яке саме нерухоме майно з розташованим в ньому обладнанням буде складати частку позивача, а яке частку відповідача після поділу майна в натурі внаслідок настання двох необхідних умов: завершення інвестиційного проекту, що підтверджується актом про завершення виконання проекту або актами виконання робіт на суму, яка зазначена в інвестиційному договорі; подання однією із сторін письмової (нотаріальної) заяви про виділення частки в натурі (пункт 3 угоди). Відповідно до статті 367 Цивільного кодексу України угода № 11236 нотаріально посвідчена.
Позивач має статутний фонд, поділений на 13 846 592 акції номінальною вартістю 100 гривень кожна (п.41 Статуту).
Пунктом 50 Статуту визначено, що до прийняття рішення про приватизацію акцій компанії, 100 відсотків акцій, які випускаються на величину статутного фонду, є власністю держави.
Відповідно до пунктів 30, 100 Статуту ДАК „Хліб України” до прийняття рішення про приватизацію акцій компанії її єдиним акціонером є держава в особі Кабінету Міністрів України, який виконує функції загальних зборів акціонерів. Акціонери мають право на участь в управлінні Компанією; обиратись та бути обраними до органів управління Компанією; брати участь в розподілі прибутку Компанії; отримувати інформацію про діяльність Компанії; придбавати в першочерговому порядку додатково випущені в обіг акції Компанії; розпоряджатись належними їм акціями; отримувати частину вартості майна Компанії, пропорційну вартості належних їм акцій, у разі її ліквідації (пункт 31 Статуту).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що за своєю організаційно-правовою формою позивач є акціонерним товариством, всі акції якого тимчасово належать державі. Відповідно до статті 88 Господарського кодексу України (закріплені права та обов’язки учасників господарського товариства), пункту 1 частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України та статті 12 Закону України „Про господарські товариства” господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу; вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України „Про господарські товариства”, статті 6 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” учасники товариства замість втраченого права власності на майно отримують низку корпоративних прав, зокрема, право на участь в управлінні справами товариства, в розподілі прибутку, на отримання долі в разі ліквідації товариства.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги висновок Міністерства юстиції України від 22.05.2007 року № 19-50-1940 (а.с.46-48)
Проаналізувавши вищезазначені норми матеріального права, апеляційний суд погоджується з господарським судом першої інстанції, що Статут ДАК „Хліб України” та чинне законодавство дійсно надають акціонерам товариства право на розпорядження належними їм акціями та на участь в управлінні товариством, але не надають їм право розпоряджатись майном товариства, яке є власністю останнього. Під час внесення майна до статутного фонду власники акціонерного товариства втрачають право власності на передане до статутного фонду майно, отримуючи замість цього право власності на певну кількість акцій товариства, а також похідні права на управління, долю в прибутку товариства та долю в його майні в разі ліквідації.
Схожа позиція з приводу форми права власності на майно ДАК “Хліб України” викладена у рішенні господарського суду м. Києва по справі № 2/44 від 28.05.2003р. та Постанові Вищого господарського суду України по справі № 14/18-пд-05 від 27 грудня 2005р.
Нормами статей 3, 4 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” передбачений перелік майна, яке складає об’єкти управління державної власності і на які розповсюджується дія цього закону. В даному переліку не значиться майно акціонерних чи інших господарських товариств, в яких держава має свою частку, крім того, серед суб’єктів управління об’єктами державної власності також немає господарських товариств. Отже, обмеження, встановлені зазначеним Законом, не можуть розповсюджуватись на спірні правовідносини.
Суд першої інстанції під час вирішення спору правильно виходив з того, що укладення між сторонами інвестиційного договору та угоди про поділ майна не є приватизацією державного майна та не підпадає під приватизаційну процедуру, що регулюється Законом України „Про приватизацію”. Згідно частини 1 статті 7 Закону України „ Про інвестиційну діяльність” розміщення інвестицій в будь-яких об’єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим законом, іншими актами законодавства України, визнається невід’ємним правом інвестора і охороняється законом. Чинне законодавство не містить заборон чи обмежень на здійснення інвестицій в майно ДАК „Хліб України”. Крім того, угода № 11236 передбачає виділ часток в натурі лише після завершення інвестиційного проекту і лише пропорційно вартості фактично здійснених відповідачем інвестицій. Відповідно до пункту 4 угоди № 11236 виділ часток в натурі здійснюється лише в тому разі, якщо на дату виділу це не забороняється законодавством України.
Господарський суд першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є акціонерним товариством, тому обмеження, встановлені частиною 5 статті 75 Господарського кодексу України в даному випадку не застосовуються, оскільки вони стосуються лише державних комерційних підприємств. Тому укладені між сторонами договір та угода не порушують вимог зазначеної статті.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга державної акціонерної компанії “Хліб України” не спростовує рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. Таким чином апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу державної акціонерної компанії “Хліб України”, м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. у справі № 19/215-07–залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. у справі № 19/215-07 –залишити без змін.
Головуючий суддя М.П.Неклеса
Суддя В.В.Швець
Суддя О.В.Чус