Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-а-771/11

П О С Т А Н О В А

і м е н е м   У к р а ї н и

"07" квітня 2011 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого Шевчук Л.  П.

при секретарі Поліщук Л. А.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Хмільнику адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, як ліквідатору аварії на ЧАЕС, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику, в якому просить поновити строк звернення до суду та визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику щодо відмови зробити перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику здійснити перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що відповідно до ст. ст. 9, 10, 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, пенсіонером по інвалідності: інвалідом 3-ї групи, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1, яке видане 17 липня 2003 року, а з 19 жовтня 2010 року інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серії 10 ААА за № 521281 та пенсійним посвідченням  Серія НОМЕР_2.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Також, в ст. 49 Закону № 796-Х11 зазначено, що пенсії особам віднесеним до 1-ої категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст.50 зазначеного Закону № 796-Х11 - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3-ої групи призначається в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2-ої групи призначається в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Згідно зі ст.54 цього ж Закону № 796-Х11 обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому розмір державної пенсії інвалідам 3-ої групи має не перевищувати 18-ми і не бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, інвалідам 2-ої групи не перевищувати 29-ти і не бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком (зміни до закону №7 96-Х 11 від 17.06.1993 року № 3285-XII).

28 грудня 2007 року законом № 107- VI  п.28 р.П "Внесення змін до деяких законодавчих І актів України, ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни в вище зазначені норми Закону № 796-Х11, відповідно до яких інвалідам 3-ої групи додаткова пенсія встановлювалась в розмірі 15% і для 2-ої групи 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а державна пенсія по інвалідності 3-ої групи встановлювалась в розмірі 180% і для 2-ої групи 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вищезазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри пенсії особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 в справі № 1-28/2008, тобто - положення п.28 р. 11 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнані незаконними, неконституційними.

25 січня 2011 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою на протиправні дії з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів, про перерахунок пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, однак управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області в задоволенні вимоги про перерахунок пенсії відмовлено.

            Позивач та його адвокат в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задоволити.

Представник відповідача -  Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В наданих суду раніше письмових запереченнях вказував на те, що вимоги щодо перерахунку пенсії не можуть бути задоволені через відсутність правових підстав. У 2009 –2010 роках Конституційним судом України не приймалось ніяких рішень щодо неконституційності актів законодавства, за якими позивачу визначено (перераховано) розмір пенсії. Вважає, що порушення прав відповідача викликано не протиправними діями УПФУ, а неузгодженістю та суперечливістю актів законодавства.

Заслухавши пояснення позивача, адвоката, врахувавши заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії  НОМЕР_1, до 18 жовтня 2010 року інвалідом 3-ї групи, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1, яке видане 17 липня 2003 року, а з 19 жовтня 2010 року інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серії 10 ААА за № 521281 та пенсійним посвідченням  Серія НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.2001 року                                  № 796-Х1І в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності від 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія –становить 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, провадиться відповідно до правил та загальних підстав Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Проте відповідач протягом всього часу нарахування пенсії керується постановами КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року                      З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги обґрунтування представника відповідача його позиції посиланням на норми підзаконних нормативних актів, а саме визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає закон, а не постанова.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати розміри компенсацій, встановлених цим законом.

Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування пенсій в порядку, встановленому саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами. Крім того, відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Також в резолютивній частині Рішення від 22.05.2008 року М10-рп/2008 зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(107-17), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, за конституційними нормами та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.

Виходячи з цього, суд вважає дії відповідача по нарахуванню пенсії в розмірі, встановленому постановами КМУ неправомірними. Зі змісту ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Отже, при нарахуванні пенсії, визначеної ст.ст. 50, 54 Закону № 796, відповідач повинен керуватися ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки обчислення і призначення державної та додаткової пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, вихідним критерієм для обрахунку пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

Окрім того, відповідно до ч. З ст. 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1-4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком також встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум»(№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Закон України «Про прожитковий мінімум»дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Зі змісту ст.ст. 1,2 вказаного закону випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. З ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне застосування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», тому при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

         Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

        Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 50 54 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-XI, є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача в цій частині  ґрунтуються на правових нормах і підлягають задоволенню.

Так, вирішуючи питання про задоволення вимог позивача, суд враховує положення ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

               Клопотання відповідача про залучення Державного казначейства України в якості другого відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки відповідно до п. 4 п.п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року  № 8-2 завданням районного управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.  

При задоволенні вимог позивача, враховуючи положення ст. 256 КАС України, суд вважає, що постанова може бути допущена до негайного виконання, як то визначено ч.1 п.1 вказаної статті, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 49, 51, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 14, 69-71, 79, 94, 138, 158-163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, як ліквідатору аварії на ЧАЕС задовільнити частково.   

 Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області щодо перерахунку призначеної ОСОБА_1    державної та додаткової пенсій.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ державну пенсію, виходячи з розміру 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет на відповідний рік за період з 24 серпня 2010 року по 18 листопада  2010 року, з урахуванням здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області за цей період таких виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ державну пенсію, виходячи з розміру 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет на відповідний рік за період з 18 листопада 2010 року по 07 квітня 2011 року з урахуванням здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області за цей період таких виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

        Постанова, якщо її не оскаржено в апеляційному порядку, є остаточною.

        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 10 днів з моменту її проголошення, відповідачем –з моменту отримання копії постанови.

Суддя:Л. П. Шевчук