Справа № 22/1551 Головуючий у першій інстанції Куліченко М.В.
Категорія 11-13 Доповідач Косигіна Л.М.
РІШЕННЯ
Іменем України
27 липня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Косигіної Л.М.
суддів Жигановської О.С., Микитюк О.Ю.,
при секретарі Нечипоренко І.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання укладеним договору купівлі - продажу, його розірвання, скасування реєстраційного посвідчення, виселення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2006 року, -
встановив :
В серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати удаваним правочином договір дарування квартири АДРЕСА_1 в м. Коростень, зареєстрований 26 червня 1997 року, так як фактично був укладений договір купівлі - продажу. Просила також розірвати договір купівлі - продажу, сторони повернути в первісне становище, скасувати реєстрацію права власності вказаного житла та виселити відповідачку разом з сім"єю із спірної квартири. В обґрунтування позову зазначила, що вона з відповідачкою фактично домовилися про продаж квартири за 4000 доларів США, про що склали розписку. Однак ОСОБА_2 відмовляється платити гроші, тому на підставі ст.ст. 216, 235, 655, 692 ЦК України просила задовольнити її позов.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2006 року позов задоволений.
Визнаний удаваним правочином договір дарування квартири АДРЕСА_1 в м. Коростень, укладений 26 червня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Встановлено, що між сторонами фактично укладений договір купівлі - продажу спірної квартири. Розірваний договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 в м. Коростень та сторони повернуті в первісне становище. Скасовано реєстраційне посвідчення про реєстрацію права власності на спірне житло на ім"я ОСОБА_2 Відповідачка разом із сім"єю виселена з квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позову за безпідставністю заявлених вимог та спливом строку позовної давності. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 26 червня 1997 року укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 в м. Коростень \а.с. 4\. Право власності на дану квартиру в цей же день зареєстровано в Коростенському бюро технічної інвентаризації за відповідачкою \а.с. 5\. Дана угода є удаваним правочином і укладена з метою приховати договір купівлі - продажу спірної квартири. Наведене підтверджується поясненнями відповідачки \а.с. 41 - 42\ та змістом розписки від 26 червня 1997 року, згідно якої ОСОБА_2 зобов'язувалась сплатити позивачці за квартиру 4000 доларів США на протязі року \а.с. 3\.
Відповідачка не довела, що розрахувалась із позивачкою за придбану квартиру і виконала умови договору купівлі продажу \розписки про передачу позивачці грошей відсутніх.
Отже позов ОСОБА_1 в частині визнання договору дарування удаваним правочином, з метою приховати договір купівлі - продажу спірної квартири, визнання укладеним договору купівлі - продажу, його розірвання через невиконання умов та скасування реєстраційного посвідчення - є підставним.
Відповідно до вимог ст. ст. 71,76 ЦК України, в редакції Закону 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З розписки від 26 червня 1997 року вбачається, що відповідачка повинна була розрахуватись з позивачкою за придбану квартиру на протязі року \а.с. 3\. Тобто строк остаточного розрахунку закінчився 27 червня 1998 року. Саме з цього часу, коли відповідачка не виконала своїх зобов'язань щодо виконання умов даної угоди, почався перебіг трирічного строку позовної давності, який закінчився 27 червня 2001 року.
Відповідно до вимог ст. 80 ЦК України, в редакції Закону 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 несвоєчасно звернулась до суду оскільки живе за межами України та довіряла відповідачці, сподівалась що остання з нею розрахується.
Апеляційний суд приходит до висновку, що дані обставини не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона кожен рік приїзджала до м. Коростеня у відпустку \а.с. 19, 33, 41\, а отже мала можливість звернутися до суду особисто або через представника за захистом своїх прав.
При вирішенні даного спору та визначенні строку позовної давності суд першої інстанції помилково керувався положеннями діючого Цивільного кодесу України. Відповідно до вимог пп. 4, 6, 7 Прікінцевих та перехідних положень, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності \чинність набрав з 01.01.2004 року\. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі \в тому числі і щодо вимог про виселення, оскільки вони є похідними\ з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2006 року та ухвалити нове рішення.
Відмовити за пропуском строку звернення до суду в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання укладеним договору купівлі - продажу, його розірвання, скасування реєстраційного посвідчення, виселення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.