Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-738/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р.В.
Категорія - 44 Доповідач Кодрул М. А.
УХВАЛА
Іменем України
20 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Кодрула М.А
суддів: Чорнобривець О.С.,Дуковського О.Л
при секретарі: Донець А.Ю
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Кіровського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом та просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 в зв”язку з тим, що він не мешкає в квартирі. З підстав втрати права жилим приміщенням квартири прийняти рішення відповідно до якого відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Кіровського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області повинен зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Примусово виселити ОСОБА_3 з квартири через систематичне порушення ним правил співжиття, що робить неможливим спільне проживання з ним її та неповнолітньої доньки, що підтверджується її зверненням до органів міліції.
В червні 2010 року ОСОБА_2 доповнила підстави позову та вказала, що підставою позовних вимог необхідно вважати систематичне порушення відповідачем правил соціалістичного співжиття, що робить неможливим спільне проживання її та неповнолітньої доньки з ним в одній квартирі та не проживання відповідача в квартирі понад шість місяців без поважних причин. Вказала конкретний час не проживання ОСОБА_3 в квартирі та надала відповідні документи на підтвердження цього.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначається, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Судом не в повній мірі досліджено всі обставини справи, не взято до уваги, що на підтвердження факту не проживання відповідача в квартирі понад шість місяців без поважних причин надані відповідні акти, а замок в дверях квартири був замінений вже після спливу цього строку, не надано належної оцінки матеріалам перевірок, які були проведені органами міліції за зверненнями ОСОБА_2 В своєму рішенні суд послався лише на частину з них, а інші безпідставно не взяв до уваги.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що підстав для задоволення вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою немає, так як він не мав можливості проживати в квартирі, а отже і немає підстав для зняття його з реєстрації. Позивачем не надано переконливих доказів на обгрунтування обставин, які б стали підставою для виселення відповідача із спірної квартири, оскільки не встановлено фактів систематичного порушення правил співжиття, а надано лише декілька відомостей про звернення позивача до правоохоронних органів. До відповідача не застосовувались міри попередження або громадського впливу про те, що він може бути виселений з квартири.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального і процесуального права, зроблені на основі повно і всебічно з"ясованих обставинах, на які сторони посилались як на підставу своїх доводів і заперечень, грунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
За положеннями чч. 1, 2, п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 71, ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання . У випадках, передбачених пп. 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз’яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
З матеріалів справи вбачається і це судом установлено, що сторони по справі є квартиронаймачами квартири № 14 будинку № 18, корпус № 4 в м. Кіровограді. Разом з ними за вказаною адресою мешкає і спільна неповнолітня дитина.
В зв”язку з розірванням шлюбу та спором про розподіл спільного майна подружжя, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склалися неприязнені стосунки. Під час з”ясування цих питань між ними виникали сварки та бійки. З цього приводу позивачка неодноразово зверталася з заявами до правоохоронних органів.
Позивачкою не надано доказів та не встановлено судом з якої конкретної дати (числа) жовтня 2009 року відповідач в спірній квартирі не проживає, тому висновок суду про те, що відповідач не мав можливості проживати в квартирі з поважних причин в межах шестимісячного строку, протягом якого за ним зберігається право на житло, в зв”язку з конфліктою ситуацією між сторонами та заміною серцевини замка позивачкою 05 квітня 2010 року є правильними.
Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді відповідач пояснив, що не проживає в квартирі з 07 листопада 2009 року через те, що позивачка при кожній його появі в квартирі провокує скандал, а потім звертається до правоохоронних органів з заявами про його неправомірну поведінку, маючи на меті його виселення.
Віповідно ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно роз’яснення, викладеного у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, необхідно виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективі тощо.
Вирішуючи питання по виселення ОСОБА_3 з підстав передбачених ч. Ст. 116 ЖК України суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для виселення немає, так як судом встановлено, що конфлікти між сторонами виникали зв”язку з розірванням шлюбу та спором про розподіл спільного майна подружжя і не встановлено фактів систематичного порушення правил співжиття, а надано лише декілька відомостей про звернення позивача до правоохоронних органів. До відповідача не застосовувались міри попередження або громадського впливу про те, що він може бути виселений з квартири.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки з матеріалів справи та досліджених в судовому засідання матеріалів перевірок проведених Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області за заявами ОСОБА_2 вбачається, що конфлікти між сторонами по справі виникали через неприязнені стосунки, які склалися між ними в зв”язку з розірванням шлюбу та вирішенням питання про розподіл майна. При цьому конфлікти мали місце на протязі трохи більше місяця та лише в двох випадках підтвердилася неправомірна поведінка відповідача відносно позивачки.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що позивачка провокувала його на неправомірні дії та своїми зверненнями до органів міліції намагалася домогтися його виселення для позбавлення житла. В зв”язку з такою поведінкою колишньої дружини він вимушений був звернутися до суду з заявою про встановлення порядку користування квартирою та до вирішення цього питання тимчасово не проживати в квартирі.
Доводи апеляційної скарги наведених обставин та висновків суду не спростовують, оскільки суперечать фактично встановленим судом обставинам та матеріалам справи, тому судовою колегією не можуть бути взяті до уваги.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий-суддя:
Судді :