Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-4056\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Регеша В.О.
10.3.1 Доповідач Авраменко Т. М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 квітня 2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді : Авраменко Т.М.
суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в Світловодському районі на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в Світловодському районі про визнання бездіяльності управління протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
20 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про визнання бездіяльності управління протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, про поновлення строку звернення з позовом в суд.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй відповідачем протиправно не нараховувалося та не виплачувалося, просила поновити строк звернення з позовом до суду, зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року..
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2009 року позов задоволено частково. Суд дійшов висновку, що порушене право підлягає захисту та визнав незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року в подальшому. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, ухвалену з порушенням норм права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні. Суд не вказав кінцевої дати проведення перерахунку пенсії.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або
щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а ч. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі „Кечко проти України” Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ст. 100 КАС України ( в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не наполягав на застосуванні строку позовної давності (а.с.13), не зазначено про це і в апеляційній скарзі (а.с.17).
Крім того, враховуючи положення ч. 2 ст. 152 Конституції України, та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 ,суд правильно визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, проте помилково не вказав кінцеву дату, по яку слід провести перерахунок в межах заявлених вимог. Позивач просив здійснити перерахунок пенсії по 31 грудня 2008 року, тому постанова суду підлягає зміні в частині зазначення кінцевого строку перерахунку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст. 207 КАС України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі задовольнити частково.
Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2009 року змінити, вказавши кінцеву дату проведення перерахунку пенсії позивача ОСОБА_2 : з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча суддя:
судді: