Справа № 22/1532 Головуючий у першій інстанції Гансецька І.А.
Категорія 11-13 Доповідач Косигіна Л.М.
РІШЕННЯ
Іменем України
03 серпня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Косигіної Л.М.
суддів Жигановської О.С, Микитюк О.Ю.,
при секретарі Нечипоренко І.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДКП "Житомирське трамвайно -тролейбусне управління" \надалі ДКП ЖТТУ\ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди за апеляційною скаргою до ДКП "Житомирське трамвайно - тролейбусне управління"
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2006 року, -
встановив:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2006 року він поновлений на роботі на посаді водія тролейбуса депо № 1 ДКП ЖТТУ. Наказом по управлінню від 13 лютого 2006 року він поновлений на роботі. Керівництвом йому були запропоновані інші посади - муляра та слюсаря, від яких він відмовився. В зв'язку з поганим самопочуттям наприкінці цього ж дня він звернувся до лікаря та з 14 лютого 2006 року йому відкрили лікарняний лист, так як попередній день він вже відпрацював. 13 лютого 2006 року наказом № 11-к він був звільнений з роботи за ст. 40 п. 2 КЗпП України в період його тимчасової непрацездатності. Позивач просив поновити його на роботі з 13 лютого 2006 року, оплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2006 року позов задоволений. ОСОБА_1 поновлений на роботі на посаді водія тролейбуса депо № 1 з 13 лютого 2006 року. Стягнуто з ДКП ЖТТУ на користь позивача 3041 грн. 12 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 200 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави мито в сумі 51 грн. та ЗО грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ДКП "Житомирське трамвайно - тролейбусне управління" просить скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду даним обставинам.
Розглянувши справу в межах визначених ст. . 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що відповідно до рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2006 року \а.с. 46\, наказом від 13 лютого' 2006 року за № 10-к ОСОБА_1 поновлений на роботі на посаді водія тролейбуса ДКП ЖТТУ \а.с. 47\.
Враховуючи те, що позивач за своєю кваліфікацією не відповідає займаній посаді йому в цей же день, відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України були запропоновані інші посади - слюсаря, слюсаря - електрика,
муляра. Від даних посад він відмовився, що підтверджується актом \а.с. 15\.
Невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді підтверджується протоколами та рішеннями атестаційної комісії \а.с. 49-56\, з яких вбачається, що позивач тричі не склав практичних іспитів. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2006 року, яким позивач поновлений на роботі встановлено, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та не погодився на проходження повного курсу навчання з практичного керування \а.с. 46\. Зазначені рішення є чинними.
Наказом № 11-к від 23 лютого 2006 року ОСОБА_1 звільнення з роботи, з посади водія тролейбуса депо № 1, за п. 2 ст. 40 КЗпП України \а.с. 48\. Він відмовився від підпису про ознайомлення з даним наказом та забрати трудову книжку, що підтверджується актом \а.с. 16\.
Відповідно до вимог ч. . З ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Частиною 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від О6 листопада 1992 року за N 9 \з послідуючими змінами\ передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.
Зі справи вбачається, що позивачу 14 лютого 2006 року виданий листок непрацездатності, тобто на наступний день після його звільнення \а.с. 18\. Посилання ОСОБА_1 на те, що до лікаря він звернувся 13 лютого 2006 року після закінчення робочого дня \а.с. 27-32, 59, 81\, а лікарняний взяв з наступного дня, оскільки 13 лютого 2006 року весь день відпрацював не мають правового значення для вирішення спору. Так позивач мав можливість отримати лікарняний лист з 13 лютого 2006 року, відповідно до вимог пп. 2.5, 2.6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян \затвердженої наказом Мінохорони здоров'я України № 455 від 13.11.01 р., зареєстрованої в Мін'юсті 04.12.2001 р. за № 1005\6196\, на яку він посилався, однак цією можливістю не скористався.
За таких обставин суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов. Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив :
Апеляційну скаргу ДКП "Житомирське трамвайно - тролейбусне управління" задовольнити.
Скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16
червня 2006 року та ухвалити нове рішення.
Відмовити за безпідставністю заявлених вимог в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДКП "Житомирське трамвайно - тролейбусне управління" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо
до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.