Справа №2-26/2011 р.

 Р  І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

10 березня  2011 року                                                             Знам‘янський міськрайонний суд

                                                                                                  Кіровоградської області

у складі: головуючої - судді   Павловської І.А.,

               при секретарі  Дуніній А.Г.,

               за участю позивача ОСОБА_1,

               представника позивача –адвоката ОСОБА_2,

               представника відповідача Савельєва В.І.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у місті Знам‘янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України, третя особа Одеська залізниця, про визнання дійсним акту про нещасний випадок на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

        Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України, де просить ухвалити рішення, яким визнати дійсним акт №3  від 21 лютого 1973 року про нещасний випадок на виробництві, у якому вказано що  ним отримано травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, а саме 11 грудня 1972 року під час перебування в службовому відряджені.

        Свої вимоги обґрунтував тим, що  працюючи трактористом у колгоспі «Маяк», який знаходився на території села Трепівка Знам’янського району Кіровоградської області 11 грудня 1972 року, відповідно до розпорядження керівництва колгоспу був направлений на навчання до Анікеївського училища Маловисківського району Кіровоградської області.

         Отримавши посвідчення про відрядження,  вибув до місця відрядження потягом №133, сполученням «Ростов –Одеса».  Згідно графіку руху,  вказаний транспортний засіб повинен був прибути на станцію Кіровоград о 10 годині 15 хвилин, та відправитись 10 годині 25 хвилин. Однак, у супереч зазначеного вказаний потяг прибув на станцію о 10 годині 25 хвилин, і відправився о 10 годині 33 хвилини. Запізнення потягу та скорочення стоянки привело до прискореної посадки пасажирів та їх штовханини.

         В момент початку руху потягу, ОСОБА_1 знаходився на східцях вагону і не втримавшись від різкого початку руху локомотиву упав на перон, а права нога попала під колеса  вагону.        

         У результаті нещасного випадку позивач отримав травму у виді ампутації правої стопи, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві де, поміж іншого зазначено, що він був тверезий, а також  що причиною нещасного випадку стало невиконання вимог та правил проїзду на залізниці.     Звинувачення його у невиконання вимог та правил проїзду на залізниці вважає безпідставним, оскільки травму він отримав із-за запізнення потягу та невиконання  працівниками залізничної дороги правил посадки пасажирів у вагон.

            Вважає, що оскільки травма отримана у службовому відряджені, він має право на відшкодування витрат та одержання компенсації, відповідно до вимог чинного законодавства.  

            Раніше  не звертався за отриманням грошового відшкодування, оскільки не обізнаний у законодавстві, працював, а з роками втратив здоров’я і потребує матеріальної допомоги.                  

            У судовому засіданні позивач, як і його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на ті ж обставини. При цьому зауважили, що  за фактом травмування 21 лютого 1973 року складено акт №3 про нещасний випадок на виробництві  за формою Н-1. Однак, при зверненні до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві із заявою про  виплату страхових сум, позивачу відмовлено в отриманні відповідної компенсації, оскільки даний акт не відповідає вимогам закону, а тому не може бути прийнятий фондом. А саме, вказаний документ надано копією, а не оригіналом. До того ж, він не затверджений, не містить   підписів усіх членів комісії, не вказані усі пункти.   

             Представник відповідача відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України,  не визнавши позовні вимоги, пояснив, що ОСОБА_1 дійсно звертався до фонду, однак, у зв’язку із тим, що наданий ним акт  про нещасний випадок на виробництві не  відповідає вимогам, які ставились до відповідних документів діючим на час його складання Положенню про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженому  постановою  Президіума  ВЦСПС від 20 травня 1966 року, позивачу відмовлено у призначені страхових виплат і запропоновано надати оригінали розслідування нещасного випадку або звернутись до суду для підтвердження факту  нещасного випадку. При цьому зазначив, що відмова обумовлена наданням ОСОБА_1 не оригіналу, а лише копії акту складеного за Формою-1, крім того, що адреса підприємства у даному документі вказана, як  село Спасо-Мошаровка , затверджений він не головним інженером організації, а профкомом колгоспу «Маяк»і не має усіх 17 пунктів, що мають міститись у відповідному акті згідно діючого   у 1972 році законодавства, а має лише 15 пунктів. Крім того вважає, що даний акт за Формою -1 не був визнаний підприємством, на якому працював  позивач, тому не може  визнаватись як дійсний і відповідачем. Також зазначив, що  вимоги ОСОБА_4 мають пред’являтись до Одеської залізниці, оскільки  у заподіяні шкоди його здоров’ю винна саме дана організація.     

             Представник третьої особи Одеської залізниці Стрілець О.С., діючи на підставі довіреності  № 81 від 4 січня 2010 року, у судовому засіданні зазначив, що вимоги ОСОБА_1, зазначені у позові пред’являються до відповідача і  Одеська залізниця жодного відношення до визнання даного акту про нещасний випадок на виробництві дійсним, не має.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, повно всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні  правовідносини.

          Згідно архівних довідок № к-128 від 4 березня 2009 року та № К-99 від 20 лютого 2009 року наданих головою Знам’янської районної ради Кіровоградської області  у документах архівного фонду колгоспу «Маяк»у книгах  обліку трудового стажу і заробітної плати колгоспників  містяться дані, що ОСОБА_1  у період часу із 1971 року по 1975 рік дійсно працював  у вказаному колгоспі, що знаходився на території села Трепівки Знам’янського  Кіровоградської області, на посаді тракториста. Довідка  № к-128 також містить відомості про те, що акти нещасних випадків  колгоспу «Маяк»на зберігання  до архівного відділу райдержадміністрації  не надходили (а.с. 12, 15).

          Відповідно до  копії акта № 3 про нещасний випадок на виробництві, складеного 21 лютого 1973 року за формою Н-1 (а.с. 8-9  ), ОСОБА_1, що працював  у колгоспі «Маяк»с. Спасо-Можарівка на посаді тракториста тракторної бригади № 1 був направлений на навчання до Оникіївського училища Маловисківського району. Під час слідування залізницею у відрядженні від станції  Трепівка до станції Велика Виска на станції Кіровоград травмований.  Нещасний випадок трапився о  10 годині 30 хвилин  11 грудня 1972 року. Так, під час відправлення пасажирського поїзда № 133 сполученням «Ростов-Одеса» позивач чіпляючись за поручні потягу ногами потрапив під його колеса. Після чого був зірваний стоп-кран  і ОСОБА_7 доставлений до медпункту станції Кіровоград, а у подальшому  на стаціонар  4-ї міської лікарні  міста Кіровограда. При цьому вказано, що згідно листа  медичного закладу алкогольного сп’яніння у позивача не виявлено, стан його оцінений  як тяжкий і діагнозований травмологічною ампутацією  V-IV-II плюснових кісток на рівні  їх дистальних  третин, травмологічна ампутація ІІ-І  плюснових кісток на рівні  головок правої стопи. Дана копія  містить підпис  інженера  з техніки безпеки (а.с. 8-9).

          Актом переосвідування №133 від 28 серпня 1973 року ВТЕК м. Кіровограда засвідчено, що  у зв’язку із  каліцтвом, отриманим 11 грудня 1972 року  ОСОБА_1 втратив 50%  загальної працездатності та 50% професійної працездатності. При цьому  причина зазначена, як трудове каліцтво (а.с. 7).

          Довідка видана виконкомом Трепівської сільської ради  Знам’янського  району Кіровоградської області свідчить про те, що село Спасо-Мажарівка  у період часу з 1972 по 1973 роки входило до складу колгоспу «Маяк»  Трепівської сільської ради (а.с.13).

          У відповідності до копії посвідчення  серії НОМЕР_1 виданого Знам’янським  ФУСЗН Кіровоградської області ОСОБА_1  з 1 липня 1994 року і безстроково отримує пенсію (а.с. 14).

          Згідно архівної довідки № 231 від 21 квітня 2010 року у книгах обліку  заробітної плати  колгоспників  колгоспу «Маяк»містяться дані про те, що у лютому-березні  1973 року  ОСОБА_1  отримував лікарняні виплати (а.с.   ).

            Відповідно до Положення «Про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві», затвердженого постановою Президіуму ВЦСПС, що діяло на момент засвідчення нещасного випадку, який стався із позивачем,  розслідуванню  підлягають нещасні випадки,  якщо вони поміж іншого сталися поза територією організації при виконанні роботи за вказівкою організації, а також із робітниками і службовцями доставленими на місце роботи і з роботи на транспорті, що наданий організацією.   При цьому оформляються актом по формі Н-1.     

           Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

            У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

          При огляді   копії Акту про нещасний випадок на виробництві № 3, наданому колхозом «Маяк»судом виявлено, що під час його складання  21 лютого 1973 року допущені деякі неправильності записів:   

         По-перше: у вказаному акті відсутня дата його затвердження, не видно чіткого підпису  особи, що затвердила акт  і міститься печатка профкому колхозу «Маяк».             

        По-друге: акт складається лише із 15 пунктів, а не 17 пунктів, як це  передбачено затвердженим постановою  Президіума ВЦСПС від 20 травня 1966 року Положенням про розслідування  та облік  нещасних випадків на виробництві, при цьому відсутні пункт 16 «Перелік заходів по усуненню причин нещасного випадку», та пункт 17 «Наслідки нещасного  випадку»;

          По-третє: відсутні підписи начальника цеху та бухгалтера.

          При цьому, відсутність оригіналу акту і вказані невідповідності та неправильності записів в акті про нещасний випадок на виробництві заважають позивачу оформити   та отримувати страхові виплати.  

        Однак той факт, що вказаний нещасний випадок дійсно мав місце і був оформлений відповідним актом знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.  

        Враховуючи вищевикладене, оцінюючи всі докази по справі, те що при виконанні своїх трудових обов'язків, під час відрядження,   ОСОБА_1  був травмований, і за  даним фактом  складений відповідний акт про нещасний випадок  за формою Н-1 копія якого надана  позивачу згідно затвердженого постановою  Президіума ВЦСПС від 20 травня 1966 року Положення про розслідування  та облік  нещасних випадків на виробництві, як потерпілій особі, а також  що провина позивача у допущені порушення при складанні акта про нещасний випадок  відсутня, порушення, що виявлені у зазначеному акті є перешкодою, для   вирішення питання про отримання позивачем страхових виплат, суд вважає за необхідне позов задовольнити, визнавши акт № 3  від 21 лютого 1973 року про нещасний випадок на виробництві, який стався  із ОСОБА_1 11 грудня  1972 року, дійсним.

Відповідно до ст.ст. 81,88 ЦПК України із відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи понесені ним у зв’язку із подачею даного позову розміром 30 грн., а також  на користь  місцевого бюджету судовий збір у сумі 8, 50 грн.

Також  з відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України на користь держави необхідно стягнути суму витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, що недоплачена позивачем при  подачі даного  позову до суду, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258»розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ,  у справах позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру має складати 37 грн.

         Керуючись  ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, Кодексом Законів України про працю, Положенням про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою президії ВЦРПС від 20 травня 1966 року № 15, Постановою Ради Міністрів СССР від 09.10.1961 р. № 921 «Про правила відшкодування підприємствами, закладами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам та службовцям пошкодженням або іншим пошкодженням здоров8я пов’язаного з їх працею (СП СССР, 1961 р., N 15, ст. 119),

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України, третя особа –Одеська залізниця, про визнання дійсним акту про нещасний випадок на виробництві, задовольнити повністю.

          Визнати акт № 3  від 21 лютого 1973 року про нещасний випадок на виробництві, який стався  із ОСОБА_1  11 грудня  1972 року, дійсним.

Стягнути з відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

Стягнути з відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України на користь   місцевого бюджету судовий збір у сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з відділення  виконавчої дирекції  у Знам’янському району Кіровоградської області  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань України на користь  держави недоплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 7 (сім) гривень.

          На рішення суду може бути подана  апеляційна скарга  до апеляційного суду Кіровоградської області у десятиденний  строк з дня проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти  днів з дня отримання  копії рішення.

Суддя:                                                                          (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Знам‘янського міськрайонного суду

Кіровоградської області                                                                                          І.А. Павловська