СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 січня 2008 року | Справа № 2-15/8405-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Карпушенка Ігоря Валерійовича, довіреність № б/н від 03.07.07;
відповідача: Юрія Володимира Ілліча, довіреність № 52 від 19.12.07;
розглянувши апеляційну скаргу кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 08.11.2007 у справі № 2-15/8405-2007
за позовом повного товариства "Уран-Юг н.с." (вул. Бєла Куна, 1-20,Сімферополь,95022)
до кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства (вул. Жигаліної, 11,Сімферополь,95051); (представнику: Бєлову Євгену Валерійовичу, м. Сімферополь, вул. Барикадна, 63, кв. 18)
про стягнення 16093,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2007 у справі № 2-15/8405-2007 позов задоволено.
Стягнуто з кооперативного оптово-роздрібного торгівельного підприємства на користь повного товариства „Уран-Юг н. с.” 3283,78 грн. річних, 14369,82 грн. інфляційних втрат, 176,54 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В основу рішення головним чином були покладені норми статей 536, 598 та 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права.
Так, відповідач посилається на те, що термін за який потрібно стягнути інфляційні втрати та річні відсотки був невірно визначений позивачем та прийнятий судом, оскільки цей термін був встановлений рішенням не у справі № 2-28/3503-2006, а було встановлено рішенням при розгляді справи Залізничним районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23.06.2005, яке було скасовано ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006 у справі № 22-ц-3940/2006.
В процесі розгляду справи в апеляційному порядку, відповідачем було надано суду меморіальний ордер, на підставі якого банком було здійснено списання грошових коштів в сумі 26932,75 грн., а також розшифровку по рахунку про рух коштів на час списання.
20 грудня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 09 січня 2008 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 суддю Черткову І.В. замінено на суддю Гонтаря В.І.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи свідчать про те, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 у справі № 2-2/1382-2006 було залишено в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 у справі № 2-2/1382-2006, яким було стягнено з кооперативного оптово-роздрібного торгівельного підприємства на користь повного товариства „Уран-Юг н. с.” 23882,00 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.
При цьому, з даного рішення вбачається, що позивач у виконання взятих на себе зобов'язань за договором виконав для відповідача в період з 23.04.2002 по 30.05.2002 роботи, передбачені укладеним договором та кошторисом на виконання робіт.
Посилання відповідача на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006 у справі № 22-ц-3940/2006, якою було скасовано рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23.06.2005, а також думка заявника апеляційної скарги про те, що термін, за який потрібно стягнути інфляційні втрати та річні відсотки, був невірно встановлений, судовою колегією вважаються неспроможними. Так, сума боргу, яка була стягнута із кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства у справі № 2-2/1382-2006 була визначена судом у рішенні саме за період з 23.04.2002 по 30.05.2002, про що свідчить описова частина рішення. Крім того, з усіх наявних судових рішень місцевого та апеляційного судах по спорах між даними сторонами, зокрема № 2-28/3503-2006 та 2-2/1382-2006, вбачається наявність існування боргу кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства перед повним товариством "Уран-Юг н. с." станом на 30.05.2002. Вищенаведені рішення чинні на даний момент, а тому повинні враховуватись при вирішенні даного спору.
Судова колегія також приймає до уваги ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2007 у справі № 2-2/1382-2006 відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 у справі № 2-2/1382-2006 за нововиявленими обставинами.
Більш того, посилання відповідача на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006 у справі № 22-ц-3940/2006 взагалі не спростовує цього факту, оскільки цим судовим актом було скасовано рішення лише на підставі порушень процесуального характеру.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити те, що на час звернення позивача з позовом та прийняття рішення по суті, відповідач заборгованість не погасив, рішення у справі № 2-2/1382-2006 про стягнення заборгованості не виконане, із чого слідує, що відносини між позивачем і відповідачем продовжують існувати і у даному випадку необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України від 01.01.2004.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, місцевий господарський суд повністю обґрунтовано зазначив, що положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми - кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Відповідно до пункту 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 „Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив господарський суд стягнути з відповідача суму річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого зобов'язання за період з червня 2002 року по липень 2007 року.
Перевіривши розрахунок суми вимог про стягнення 3% річних, а також інфляційних втрат, колегія суддів вважає його вірним та повністю обґрунтованим нормами матеріального права.
Меморіальний ордер та інші документи, які були надані відповідачем суду апеляційної інстанції, судовою колегією не можуть вважатися належними та покладені в основу рішення, оскільки меморіальний ордер на суму 26932,75 грн., а також розшифровка по рахунку про рух коштів датовані після винесення рішення по суті судом першої інстанції у даній справі, місцевим судом не розглядалися і можливим розглянутими бути не могли.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2007 у справі № 2-15/8405-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар