Справа № 22 /1688                                                     Головуючий в суді 1 інст Котік Т.С.

Категорія 32                                                                  Доповідач Широкова Л.В.

УХВАЛА

іменем              України

10 серпня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Франовської К.С.,

суддів: Широкової Л.В., Товянської О.В.

при секретарі: Рудницькій О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за  позовом   ОСОБА_1 до   ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання останнього таким, що втратив право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2006 року

встановив:

В квітні 2006 року до суду з вищезазначеним позовом звернувся ОСОБА_1 Свої вимоги мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 в м.Житомирі. За його згодою в квартирі були прописані його дочка та її син.

07.01.2006 року дочка померла, син її переїхав проживати до батька, проте останній не бажає зняти з реєстрації свого сина, хоча в квартирі фактично не проживає та забрав свої речі. Просив суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням його квартири.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06 липня 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що суд зробив невірний висновок, що відповідач не має власного житла.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ст, 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщення з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

При цьому належить врахувати, що відповідно до п. 11 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року із подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" на ствердження такого вибуття суд бере до уваги фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові про визнання малолітнього ОСОБА_3. втратившим право на житло в порядку ст. 107 ЖК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дитина іншим житлом у іншому місці не забезпечена, а тому підстав для визнання його втратившим право в порядку ст. 107 ЖК України немає.

Проживання дитини з бабусею в її будинку в АДРЕСА_2 Житомирського району Житомирської області є тимчасовим.

Доводи апелянта про помилковість рішення внаслідок незастосування норм Закону України „Про власність" безпідставні. Як встановлено судом, позивач не порушував питання про усунення перешкод у розпорядженні власністю, шляхом зняття з реєстрації, а заявив позов з інших підстав - про визнання особи втратившим право на житло.

Висновки суду щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову грунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 304,307,308,313-315 ЦПК України, Апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.