Справа №22/2055                        Головуючий в суді 1 інст. Невмержицький І.М.

Категорі21                                    Доповідач Павицька Т.М.

УХВАЛА Іменем України

22 серпня  2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі

головуючого- судді Павицької Т.М. суддів Ракаловича В. М., Зарицько!' Г.В. при секретарі Прищепі О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишильської спільної пересувної механізованої шляхово - будівельної організації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою Радомишильської спільної пересувної механізованої шляхово - будівельної організації на рішення Радомишильського районного суду Житомирської області від 01 червня 2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

В січня 2003 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Радомишильської спільної пересувної механізованої шляхово - будівельної організації /далі - СПМШБО/ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка сталася 29 жовтня 2002 року з вини ОСОБА_2, котрий керував автомобілем Радомишильської СПМШБО . Зазначив, що в результаті ДТП автомобіль Фольцсваген Т4 НОМЕР_1, який належить йому на праві власності отримав механічні пошкодження. Просив стягнути на його користь з відповідача 6485,07 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 204,85 грн. судових витрат.

Рішенням Радомишильського районного суду Житомирської області від 01 червня 2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з Радомишильської СПМШБО на користь ОСОБА_1 6485,07 грн. матеріальної шкоди, 1100 грн. моральної шкоди та 204 грн. 85 коп. судових витрат.

У апеляційній скарзі Радомишильська СПМШБО просить скасувати це рішення і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зібраним доказам дана неправильна оцінка. Зокрема вважає, що суд безпідставно поклав на організацію обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 450 ЦК України / в редакції 1963 р./ відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе власник / володілець/ цього джерела.

Згідно з ч.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» / далі Постанова/ володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав / договору оренди, довіреності тощо/.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 29 жовтня 2002 року близько 8 год. ЗО хв. в районі АЗС «Житомирнафтопродукт» на автодорозі Радомишиль-Кочерів на виїзді з м. Радомишиль Житомирської області сталося зіткнення автомобілів УРАЛ-5557 державний номер НОМЕР_2, що належав Радомишильській СПМШБО під керуванням ОСОБА_2 та автомобіль «Фольксваген» -Т4 б/н під керуванням власника ОСОБА_1 На час скоєння ДПТ ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами адміністративної справи, висновком експертизи від ЗО листопада 2004 року.

Крім того вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується висновком експертизи від 16.06.2006 року проведеної Київським НДІСЕ за клопотанням апелянта.

В зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов обгрунтовано висновку про те, що саме порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з відповідачем стало причиною скоєння ДТП та відповідно до вимог ст.ст. 450, 440-1 ЦК України / в редакції 1963 р./ правильно поклав на Радомишильську СПМШБО обов'язок по відшкодуванню заподіяної в результаті цієї події шкоди.

Внаслідок пошкодження майна, неможливості користуватися ним тривалий час, позивач зазнав моральних страждань, а тому враховуючи їх характер та обсяг, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача моральну шкоду в розмірі 1100 грн.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в ч.З п.4 Постанови не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим за шкоду особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела / шофер, машиніст, оператор, тощо/.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що моральну шкоду повинен відшкодовувати ОСОБА_2 безпідставні.

Розмір відшкодування матеріальної шкоди апелянтом не оспорюється, тому правильність рішення в цій частині не перевіряється.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, зібраним доказам дана належна оцінка. Підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.  303, 304,     307,     308, 313- 315  ЦПК України,

апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну    скаргу            Радомишильської    спільної    пересувної

механізованої шляхово - будівельної організації відхилити.

Рішення Радомишильського районного суду Житомирської області від 01 червня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців