Справа № 22-а/0690/1758/11 Головуючий в суді 1 інст.: Кочетов
Категорія 10.3.1 Доповідач: Микитюк
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира про визнання неправомірними дій і стягнення коштів
за апеляційними скаргами ОСОБА_1, управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира
на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
27 липня 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, стягнути з відповідача заборгованість з січня 2008 року по 30.06.2009 року в розмірі 1756 грн.20 коп. та судовий збір.
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира на користь позивача підвищення до пенсії за період з 27.07.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 603грн.51 коп., дії щодо відмови у виплаті цих коштів визнані неправомірними. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити постанову та ухвалити нову постанову про задоволення його вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що законом України „Про державний бюджет на 2009 рік” не обмежувались соціальні виплати, а строк звернення до суду слід обчислювати з дня отримання ним письмової відмови управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову. Апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, що до Пенсійного фонду не надходили кошти для проведення зазначених виплат у стягнутому судом розмірі, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” не визначений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється підвищення.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01.01.2008 року та після 22.05.2008 року) дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закону) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в 2008-2009 роках встановлені ст.58 Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ст.54 Закону „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Положення ч.3 ст.28 Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” передбачено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Законом „Про Державний бюджет України на 2009 рік” не встановлювались обмеження щодо здійснення соціальних виплат.
Позивач є пенсіонером, має статус дитини війни, підвищення пенсії отримав в розмірі меншому, чим передбачено законом, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача в період з 27.07.2008 року по 31.12.2008 року.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland, 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.
В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).
Разом з тим, суд першої інстанції помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в частині вимог за період з 27.07.2008 року по 31.12.2008 року слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
Законом „Про Державний бюджет України на 2009 рік” не встановлювались обмеження щодо здійснення соціальних виплат, а тому колегія суддів зобов’язує відповідача нарахувати та забезпечити виплату надбавки до пенсії за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року.
Частиною 1, 2 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду –в річний строк.
Позивач не просив поновити строк звернення до суду. Частиною 1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
02.11.2009 року –день отримання позивачем відповіді з Пенсійного фонду України не є датою, з якої розпочався перебіг річного строку звернення до суду. Про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання соціальної допомоги в розмірі меншому, чим передбачено Законом.
Постанова в частині відмови у стягненні коштів за період з січня 2008 року по 26.07.2008 року ухвалена із дотриманням норм процесуального права.
Пунктом 1б ст.3 Декрету України „Про державне мито” розмір державного мита із скарг на неправомірні дії органів державного управління встановлений 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян –3 грн.40 коп. На підставі ч.1 ст.94 КАС України судовий збір в такому розмірі суд присуджує з місцевого бюджету. Вимога про стягнення коштів не задоволена, а тому судовий збір в цій частині не підлягає поверненню позивачу.
За таких обставин постанову належить частково скасувати і ухвалити нову постанову.
Керуючись ст.ст. 160, 198-207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира задовольнити частково.
Скасувати постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2009 року в частині задоволення позову та в частині відмови в позові про стягнення коштів за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року і прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з 27.07.2008 року по 30.06.2009 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком.
Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн.40 коп.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі
Головуюча: Судді:
.