УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/2033/11
Категорія 10.3.2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Кочетова Л.Г., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Котлярчук Т.К.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який згодом уточнила.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що вона має статус громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст.ст. 37, 39 та 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, доплати до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, а також додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що зазначені грошова допомога і доплата до пенсії виплачуються у розмірах менших, ніж встановлені Законом України № 796-ХІІ, позивачка просила стягнути на її користь з відповідачів – 2914,00грн. недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, доплату до пенсії в сумі 14570,00грн. та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідачів неправомірними, зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити перерахунок та виплату на користь позивачки грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону, за період з 02.08.2004 року по 02.08.2005 року; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату на користь позивачки грошової допомоги, передбаченої ст. 39 Закону, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої ст. 50 Закону, за період з 02.08.2004 року по 02.08.2005 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, визначивши належного відповідача.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка проживає у АДРЕСА_1 і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області та в Управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області як непрацюючий пенсіонер, має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №17 АДРЕСА_1 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на 2 мінімальні заробітні плати.
Відповідно до ст. 50 Закону України № 796-ХІІ, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.ст. 37,39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачами щомісяця виплачувалися позивачці передбачені ст.ст.37,39,50 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданих виплат застосуванню підлягають саме норми статей 37, 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивачки.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідачів по виплаті позивачці грошової допомоги, доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
При цьому суд врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату позивачці належних сум відповідно до закону, не ухвалюючи при цьому рішення про визначення конкретних сум.
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 41, ст.ст. 195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: