Справа №11-264/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Линник
Категорія - Зловживання владою або службовим становищем Доповідач - Безверхий
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Безверхого О. М.,
суддів - Матуса В. В., Сінашенка В. Г.,
з участю прокурора - Мусіяки В.В.
та апелянта – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 18 лютого 2011 року, якою відмовлено в задоволенні його клопотання про дострокове зняття судимості за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
10 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про дострокове зняття йому судимості за вироком Тростянецького районного суду від 12 травня 2009 року.
Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 18 лютого 2011 року у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні клопотання суд зазначив, що він відбув лише основну міру покарання, однак не виконано вирок суду в частині додаткового покарання.
У поданій апеляції ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та розглянутою поверхнево. Зокрема, посилається на те, що суд всупереч вимогам ст. 91 КК України відмовив в задоволенні клопотання і не взяв до уваги надані ним довідки та характеристики, які підтверджують, що він став на шлях виправлення Просить постанову скасувати та задовольнити його клопотання.
Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку своєї апеляції, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а також перевіривши доводи апеляції ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного закону, колегія суддів дійшла висновку, що ця апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2009 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 190 ч.1, ст.364 ч.3, ст. 27 ч.4, ст. 15 ч.2, ст.369 ч.2 , ст. 368 ч.2 КК України. На підставі ст.70 ч.1 за сукупністю цих злочинів йому остаточно призначено до відбування 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади пов’язані із організаційно-розпорядчою та господарсько-фінансовою діяльністю в органах державної влади строком на 3 роки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений з установи виконання покарань 09 червня 2009 року по відбуттю строку основного покарання ( т.3 а.с. 296), а за даними кримінально-виконавчої інспекції станом на 14 лютого 2011 року відбуте ним додаткове покарання становить 1 рік 8 місяці 05 днів й невідбуте – 1 рік 3 місяці 25 днів.( т.3 а.с. 333).
Отже, на час звернення ОСОБА_1 до суду із вищевказаним клопотанням, він лише частково відбув додаткову міру покарання.
Зі змісту ст. 91 КК України слідує, що якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочини невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання ( основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Виходячи із вимог ч. 3 ст. 55 КК України, при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до обмеження волі на певний строк – воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, однак відмовив у достроковому знятті судимості у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 повністю не відбув визначене судом за вироком суду покарання, а відповідно до ч. 2 ст. 91 КК України, зняття судимості допускається лише після закінчення не менше як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 вказаного Кодексу.
За цих підстав доводи ОСОБА_1 щодо дострокового зняття судимості з посиланням на ст. 91 КК України не заслуговують на увагу і є безгрунтовними.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом першої інстанції рішення, не вбачається.
Тому, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 18 лютого 2011 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про дострокове зняття судимості за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2009 року - залишити
УХВАЛИЛА:
Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 18 лютого 2011 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про дострокове зняття судимості за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 12 травня 2009 року - залишити
СУДДІ:
Безверхий О. М. Матус В. В. Сінашенко В. Г.