АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4323 2006 р.                                 Головуючий у 1-й

інстанції: Бахаєв І.М. Суддя-доповідач:. Давискиба Н.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2006 р.                                                                    м_: Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у

складі:

Головуючого:     Давискиби Н.Ф.

Суддів:                  Боєвої В.В.

Краснокутської О.М.

При секретері;            Тахтаул О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення районного суду від «05» червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваною угодою та визнання права власності на 1/2 частину квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

16.03,2006 р. ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваною угодою та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Позивачка зазначала, що з 05.08.1995 р. перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 У серпні 1998 р. вони з відповідачем вирішили придбати квартиру. За їх проханням, мати відповідача ОСОБА_4 придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, і переоформила п на свого сина ОСОБА_3, шляхом укладання договору дарування. В свою чергу ОСОБА_3 передав матері їхні спільні гроші у сумі 5500 грн., вважає, що договір дарування квартири є удаваною угодою, оскільки реально має ознаки договору купівлі-продажу і тому 1/2 частина квартири повинна належати їй на праві спільної сумісної власності подружжя, просила про задоволення позову.

Крім того, позивачка просила поновити строк позовної давності для визнання договору дарування фіктивним, зазначаючи, що до недавнього часу вона не знала, що квартиру оформлено за договором дарування, а не шляхом укладання договору купівлі-продажу.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 червня 2006 року позов задоволено.

Визнано договір дарування від 14.08.1998 року укладений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, зареєстрований за НОМЕР_1 - удаваною угодою.

Договір дарування від 14.08.1998 р. укладеним ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 визнано договором купівлі-продажу.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири і за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Знято арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з"ясунання судом обставин, що мають значення для справи і на невідповідність висновків обставинам справи, на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Із матеріалів справи видно, що 14.08.1998 р. ОСОБА_4 подарувала своєму сину ОСОБА_3 трикімнатну квартиру жилою площею 39,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції від 12.02.2004 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 у зв'язку з примусовим виконанням рішення Мелітопольського місцевого суду від 02 грудня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Визнаючи договір дарування удаваним правочином, суд виходив із того, що договір між ОСОБА_4 та його матір"ю ОСОБА_3 був укладений з митою збереження коштів і що насправді було вчинено договір-купівлі продажу квартири, а тому відповідно до ст.. 60 СК України за позивачкою ОСОБА_2 визнав право власності на Ух частину спірної квартири..

Проте с таким висновком суду погодитись не можна.

Вирішуючи спір, суд дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини у даній справі поширюється дія Цивільного Кодексу України 2004 р.

При цьому не взяв до уваги, що згідно з пп..б,7 прикінцевих та перехідних положень правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст.. 71 ЦК України 1963 р. загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі ст.. 76 ЦК України 1963 р. право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК суд може поновити строк позовної давності і захистити порушене право в тому разі, коли його пропущено з поважних причин.

Проте суд при вирішенні справи зазначені вимоги закону не врахував, хоча від з'ясування цього залежнії» правильне вирішення спору.

Як видно з матеріалів справи, договір дарування спірної квартири було укладено 14.08.1998 р., проте з позовною заявою про визнання зазначеного договору удаваною угодою та визнання права власності на 1/2 частину квартири ОСОБА_2 звернулася тільки 16.03.2006 р., майже через 08 років, тобто з пропуском передбаченого законом строку для звернення за захистом порушеного права. Будь яких поважних причин пропуску передбаченого законом строку для звернення за захистом порушеного права позивачка не навела. Доказів на підтвердження того, що про договір дарування вона дізналася тільки у 2003 р., суду не надала

Тому рішення суду необхідно скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити по причині пропуску без поважних причин трирічного строку звернення до суду.

Керуючись п.2ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст.314,316 ЦПК України, колегія судді в, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 червня 2006 року у цій справі скасувати, постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваною угодою та визнання права власності на 1/2 частку квартири - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.