АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

4  квітня  2011   року                                                            м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:          

          головуючого Яремко  В.  В.

          суддів:  Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.

          секретар Тодоряк Г.Д.

          з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі(далі –УПФ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії, за апеляційною скаргою УПФ на рішення Глибоцького районного суду від 2 вересня  2010 року,

встановила:

У червні 2010 року ОСОБА_1  звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що на звернення від 5 березня 2010 року до УПФ йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Просив визнати таку бездіяльність протиправною та зобов'язати УПФ зарахувати йому до пільгового стажу, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі –Закон №1788-XII), 8 років 4 місяці 29 днів –періоду роботи в Глибоцькому ПМК-291 Чернівецького облагробуду на посаді майстра будівельно-монтажних робіт та призначити пільгову пенсію за віком відповідно до п. «б»ст. 13 Закону з 8 жовтня 2009 року.

Рішенням Глибоцького районного суду від 2 вересня  2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі УПФ просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

                    Посилається на порушення судом норм матеріального права - п. «б»ст. 13 Закону №1788-XII, неврахування судом тієї обставини, що позивачем для призначення пільгової пенсії подані документи, які не дають підстав для призначення йому пільгової пенсії за віком з 8 жовтня 2009 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У справі встановлено, що позивач на час звернення до УПФ досяг 57-річного віку, для призначення пенсії подав трудову книжку із записами про стаж роботи, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII.

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач послався на зміст уточнюючої довідки № 291 Чернівецького облагробуду від 15 листопада 1999 року, згідно якої в період з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 1999 року на підприємстві не проводилася атестація робочих місць за умовами праці(а.с.9-10).

УПФ також визнало наявність у позивача стажу роботи за Списком    № 2 виробництв, робіт, професій та посад із шкідливими умовами праці, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 та в подальшому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (далі –Список №2) за періоди: з 4 листопада по 31 грудня 1978 року, з 1 січня 1980 року по 31 січня 1981 року, з 1 січня 1982 року по 10 вересня 1984 року, з 1 лютого 1990 року по 21 серпня 1992 року, - всього 6 років 5 місяців 29 днів.

При цьому відповідач вважав непідтвердженим стаж роботи позивача на посаді майстра будівельно-монтажних робіт за період з 1 січня по 31 грудня 1979 року та з 1 лютого по 31 грудня 1981 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що таке рішення відповідача є неправомірним (протиправним), оскільки позивач подав УПФ документи, які свідчать про необхідність зарахування до стажу його роботи  періодів з 1 січня по 31 грудня 1979 року та з 1 лютого по 31 грудня 1981 року. Наявний стаж роботи позивача, який дає право на отримання пенсії на пільгових умовах, складає 8 років 4 місяці 29 днів.

Подані позивачем до УПФ документи свідчать про те, що він перебував на посадах та виконував роботи, які дають йому право на отримання пенсії на пільгових умовах.

Апелянт посилається на те, що відповідно до вже згаданої уточнюючої довідки та наслідками зустрічної перевірки атестація робочого місця, де працював позивач не проводилася, а за періоди з 1 січня по 31 грудня 1979 року та з 1 лютого по 31 грудня 1981 року немає відомостей у книзі про нарахування заробітної плати.

Проте за діючим законодавством атестація робочих місць запроваджена з серпня 1992 року, а позивач просив врахувати стаж його роботи до вказаної дати.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, уточнююча довідка підлягає поданню у випадку відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має трудову книжку, у якій відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, а також відповідно до аналогічних нормативних актів, які були чинними на час ведення трудової книжки позивача, вчинено  записи про роботу позивача на посаді  майстра протягом часу, необхідного для призначення пенсії.

Зокрема, зі змісту записів у трудовій книжці позивача вбачається, що позивач працював майстром з 4 листопада 1978 року(а.с.11).

У трудовій книжці позивача немає записів про перерви у роботі в періоди з 1 січня по 31 грудня 1979 року та з 1 лютого по 31 грудня 1981 року.

Що ж стосується доводів апелянта про відсутність відомостей у книзі про нарахування заробітної плати за відповідні періоди, то за наявності записів у трудовій книжці відсутність таких відомостей до уваги не береться.

Відсутність згаданих відомостей пов’язана з тим, що відповідні документи  не надходили в архів на зберігання(а.с.13).

Водночас у матеріалах справи є довідка  підприємства про заробітну плату позивача за період з 1 січня 1979 року по серпень 1984 року(а.с.29).

Таким чином стаж роботи позивача на посаді майстра за період з 4 листопада 1978 року по 21 серпня 1992 року складає 8 років 4 місяці 29 днів і з огляду на досягнення позивачем на час звернення до УПФ віку 57 років є достатнім для призначення пільгової пенсії.

Тому рішення суду першої інстанції  в частині визнання бездіяльності УПФ неправомірною та зобов’язання призначити ОСОБА_1  пенсію на пільгових умовах ухвалено відповідно до п. «б»ст. 13 Закону №1788-XII.

Разом з тим, судом першої інстанції неправильно визначено момент, з якого позивачеві слід призначити пільгову пенсію.

Так, у справі встановлено, що за призначенням пільгової пенсії на підставі п. «б»ст.13 Закону №1788-XII позивач звернувся із заявою 5 березня 2010 року, тому саме з часу такого звернення УПФ зобов’язано нарахувати пенсію.

Зазначеного суд першої інстанції до уваги не взяв та помилково зобов’язав відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію з 8 жовтня 2009 року –з часу, коли на думку позивача у нього виникло право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тому, рішення суду першої інстанції у зазначеній частині підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись пунктом  1  розділу  XII  «Прикінцеві положення» Закону  України  «Про  судоустрій  і   статус   суддів», ст. ст. 197, 198, 200, 205, 207  України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду від 2 вересня  2010 року  змінити.

У абзаці третьому резолютивної частини рішення слова і цифри: «з 08.10.2009 року»замінити словами та цифрами: «з 5 березня 2010 року».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає  законної  з моменту проголошення, але  може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий

Судді: