Справа №  1-358/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

"28" березня 2011 р.  

          Подільський районний суд  міста Києва

в складі головуючого судді                              ПАВЛЕНКО О.О.,

при секретарі                                                  БОЖОК Ю.Р.,

за участю прокурора                                        БАЛИТИ Р.І.,

адвокатів                                                  ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Харківської області Чугуївського району, с.м.т. Есхар, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,-

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого, -

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 06.01.2011 року, приблизно о 04:20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, перебували біля приміщення торгівельного кіоску з продажу квітів по АДРЕСА_4, та вступили в злочинну змову з метою заволодіння чужим майном у продавця вказаного кіоску, розподіливши заздалегідь між собою злочинні ролі. Реалізуючи спільний злочинний намір, ОСОБА_4 зайшов до кіоску з продажу квітів, з метою перевірити, хто перебуває в приміщенні кіоску. Впевнившись, що в приміщенні торгівельного кіоску перебуває лише продавець ОСОБА_5, через вікно відповідним знаком повідомив про це ОСОБА_3, який, в свою чергу, діючи відповідно попередньої домовленості, зайшов до приміщення торгівельного кіоску  та став вимагати від потерпілої ОСОБА_5 передачі грошей та цінностей, тримаючи останню при цьому рукою в області тулуба, чим спричинив останній фізичного болю та застосував по відношенню до потерпілої насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я останньої. При цьому ОСОБА_3 наказав ОСОБА_4 обшукати сумку та одяг потерпілої, з метою виявлення грошей та цінностей, що останній і зробив, однак грошей не виявив. Потерпіла ОСОБА_5, сприймаючи вимоги ОСОБА_3 та дії ОСОБА_4 як погрозу застосування насилля, в разу невиконання вимог, передала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 гроші в сумі 260 грн. Після чого ОСОБА_3 також заволодів мобільним телефоном «Siemens C35i», imei – НОМЕР_1, вартістю 150 грн., мобільним телефоном «Siemens А55», imei – НОМЕР_2, вартістю 150 грн., з двома сім-картками мобільного оператора «Лайф», вартістю по 10 грн. кожна. Відкрито викравши чуже майно, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зникли, викрадене привласнили собі та розпорядилися ним за власним розсудом, чим власнику майна, потерпілій ОСОБА_5 завдано майнову шкоду на загальну суму 580 грн.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_3, ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їм злочині, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, визнали у повному обсязі, підтвердили покази, які давали на досудовому слідстві, визнали усі фактичні обставини вчинення злочину, запевнили, що у вчиненому щиро каються.

ОСОБА_3 пояснив, що він та ОСОБА_4 перебували в ніч з 05 на 06 січня 2011 в місті Києві в стані алкогольного сп’яніння. Коли вони вдвох опинилися на проспекту Правди, то помітили кіоск з продажу квітів. У них виник намір заволодіти грошима та майном у продавця кіоску. Першим до кіоску зайшов він, запитав про вартість квітів. За ним вслід зайшов ОСОБА_4 Саме ОСОБА_4 сказав продавцю – ОСОБА_5, віддати гроші, та вона з фартуху витягла гроші і передала їх ОСОБА_4. Потім потерпіла ОСОБА_5 дістала із сумки ще гроші та передала йому. Крім того він забрав два мобільні телефони із столику. Після чого вони вийшли з кіоску та втекли. Мобільні телефони поділили між собою а гроші витратили. 06.01.2011 він був затриманий за місцем проживання в сел. Н.Петрівці та працівники міліції вилучили в нього мобільний телефон, якій він забрав у потерпілої

ОСОБА_4 пояснив, що в ніч з 05 на 0601.2011 він та ОСОБА_3, перебуваючи в стані сп’яніння опинилися на проспекту Правди, де побачили квітковий кіоск. В них виник умисел на заволодіння грошима у продавця. Він першим зайшов до кіоску та запитав про вартість квітів. Потім до кіоску зайшов ОСОБА_3, який відразу підійшов до продавця – ОСОБА_5 та повідомив, щоб вона передала йому гроші. Потерпіла спочатку повідомила, що грошей в неї не має. Однак згодом передала ОСОБА_3 гроші. Крім того ОСОБА_3 наказав йому перевірити сумку у потерпілої, однак він там грошей не побачив. Після цього вони залишили кіоск та втекли. На автомобілі знайомого доїхали до місця проживання до сел.Н.-Петрівці. Один з мобільних телефонів, які ОСОБА_3 взяв у потерпілої, він віддав йому та 06.01.2011 цей телефон у нього вилучений працівниками міліції.

Підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 попросили слухати справу по спрощеному порядку, відмовились від дослідження доказів, від допиту свідків та письмових доказів, які наявні в справі, пояснили, що правильно розуміють зміст вказаного клопотання, про що надали письмову заяву від 28.03.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову  у апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість підсудного ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання і  дії підсудного ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж),  поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з погрозою застосування такого насильства,  за  попередньою змовою групою осіб, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість підсудного ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання і  дії підсудного ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж),  поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з погрозою застосування такого насильства,  за  попередньою змовою групою осіб, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 186 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винних, які, окрім скоєного, характеризуються позитивно.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_3, ОСОБА_4 що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, що передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні міри покарання підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд враховуючи особу винних, наявність пом’якшуючих покарання обставин, те, що вони раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, позитивні характеристики з місця проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, те, що вину свою визнають, їх поведінка в суді свідчить про щире каяття, тяжких наслідків не настало, мають постійне місце проживання та реєстрації, суд прийшов до висновку, що вони можуть бути виправлені та перевиховані без ізоляції від суспільства. Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та запобігання вчинення ними нових злочинів. Суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3, ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75 КК України  та покласти на них обов’язки згідно ст.76 КК України.

Згідно вимог ст. 93 КПК України з підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають стягненню солідарно судові витрати на проведення дактилоскопічної експертизи, з чим погоджуються підсудні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк п’ять років.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки. Іспитовий строк ОСОБА_3 встановити три роки.

Згідно пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов’язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжного захід ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, змінити з утримання під вартою в СІЗО на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши ОСОБА_3 з під варти у залі суду.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’яти років.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки. Іспитовий строк ОСОБА_4 встановити три роки.

Згідно пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжного захід ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, змінити з утримання під вартою в СІЗО на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши ОСОБА_4 з під варти у залі суду.

Речові докази по справі -  мобільний телефон «Siemens C35i» ІМЕІ – НОМЕР_1 та  «Siemens А55» ІМЕІ – НОМЕР_2, залишити на зберігання потепілій ОСОБА_5, як законного володільця, сім-картка з логотипом «Лайф» імеі-НОМЕР_3(що відповідає номеру +НОМЕР_4), залишити на зберігання у ОСОБА_3, яз законного володільця.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати за проведення експертизи у розмірі 1 253 грн. 88 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експертної установи (а.с.23).

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду міста Києва протягом 15 діб з часу його проголошення через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя                                                                                Саченко  О.  О.