Справа № 22-ц-998/2011 Головуючий у I інстанції –Логвина Т.В.
Категорія –цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіМамонової О.Є.
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.
при секретарі:Кравченко В.В.
за участю:представника позивачів ОСОБА_5, представників відповідача Вторих А.В., Богданової І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2011 року по справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов’язання звільнити приміщення та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2011 року і винести нове рішення, яким відмовити КЕВ м. Чернігова в задоволенні позовних вимог, та задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, їх недоведеність, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2011 року позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова задоволено, зобов’язано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звільнити незаконно займане ними приміщення будівлі АДРЕСА_2 на території військового містечка № 1 шляхом виселення, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що КЕВ м. Чернігова не надано жодного документа на підтвердження права власності на спірну будівлю відповідно до положень ст. 328 ЦК України, а надана копія акта на право користування земельною ділянкою не є належним доказам права власності. Крім того, як зазначають апелянти, в копії зазначеного акта на право користування земельною ділянкою відсутні відомості про позивача та про спірну будівлю.
На думку апелянтів, судом не враховано, що рішеннями судів, що набрали законної сили, їх було вселено в зазначене приміщення на законних підставах і зареєстроване місце постійного проживання органами паспортної служби.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що судом не з’ясований правовий статус спірного приміщення, а в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне приміщення має статус гуртожитку, в той час як органами місцевого самоврядування, житловими органами та рішеннями судів такий статус визначений як гуртожиток.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів, який підтримав апеляційну скаргу, представників позивача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги КЕВ м. Чернігова та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності користування спірним нежилим приміщенням на даний час, а тому створюються перешкоди позивачу у здійсненні ним права власності. Також суд зазначив, що на даний час відсутні підстави для надання позивачем службового жилого приміщення чи жилого приміщення для постійного проживання відповідачам, передбаченого ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд, оскільки такі висновки відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та не суперечить нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Судом по справі встановлено, що спірне приміщення було надане для проживання ОСОБА_5 та членам його сім’ї (відповідачам по справі) на підставі рапорту ОСОБА_5 з дозволу начальника КЕВ м. Чернігова (а.с. 16, 17). Ордер на нього як на житлове приміщення не видавався.
З копій паспортів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що вони були зареєстровані за адресою військової частини по вул. Стрілецькій, 1 (а.с. 78, 79), без визначення конкретного житлового приміщення, тим більше спірного.
Згідно протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини А0197 від 06 липня 2007 року та протоколу № 11 засідання житлової комісії від 31 серпня 2007 року підполковника ОСОБА_5 поновлено на квартирному обліку складом родини 3 особи (ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6) в загальну, першочергову та позачергову чергу з 27.03.1991 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2007 року (а.с. 54, 55).
23 квітня 2008 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було розірвано (а.с. 12).
З витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А 0197 від 23 січня 2009 року № 1 вбачається, що у зв’язку із розірванням шлюбу з ОСОБА_7 та небажанням ОСОБА_6 перебувати на квартирному обліку разом із батьком, склад родини підполковника запасу ОСОБА_5 вважається одна особа (він) (а.с. 127).
Рішенням МВК від 30.10.2009 року № 299 ОСОБА_5 було надано ордер на АДРЕСА_1 на одну особу на підставі рішення житлової комісії військової частини А0197 від 02 жовтня 2009 року (а.а.14) про надання вищезазначеної житлової площі зі зняттям ОСОБА_5 з квартирного обліку.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.
Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Оскільки відповідачі без відповідної правової підстави займають спірне приміщення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог КЕВ м. Чернігова та зобов’язання ОСОБА_7, ОСОБА_6 звільнити його шляхом виселення.
Враховуючи вищевикладене а також те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 в дійсний час не перебувають на черзі на отримання житла в КЕВ м. Чернігова, у будь-яких правових відносинах з КЕВ м. Чернігова не перебувають, районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову, пославшись на його недоведеність та необґрунтованість.
Доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження права власності КЕВ м. Чернігова на будівлю гуртожитку не можуть бути підставою для скасування рішення суду виходячи з того, що спірне приміщення будівлі АДРЕСА_2 знаходиться на балансі КЕВ м. Чернігова (а.с. 18, 104-108) та позивач наділений правом оперативного управління зазначеним майном відповідно до положень ст. 326 ЦК України, а тому має право звернення до суду з відповідним позовом.
Посилання апелянтів на те, що районним судом не враховано, що рішеннями судів, що набрали законної сили, їх було вселено в зазначене приміщення на законних підставах і зареєстроване місце постійного проживання органами паспортної служби є надуманими, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і спростовуються матеріалами справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: