Справа № 2-а-806/11

ПОСТАНОВА

іменем України

       "04" квітня 2011 р.                                                                        м.Липовець

          Суддя  Липовецького  районного  суду  Вінницької  області   Мочульська Л.  Т. ,    розглянувши  в  порядку  скороченого  провадження  адміністратвину  справу  за   позовом  ОСОБА_1 до  УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ  ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  ПРО визнання відмови протиправною,   зобов’язання нарахувати та ВИПЛАТИТИ  НЕДОПЛАЧЕНУ щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позивач звернувся до суду із даною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області, в якій просив визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною, зобов’язати нарахувати та  виплатити на його користь недоплачені з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також за 2009 та по теперішній час кошти( 4713,65 грн.) щомісячної державної соціальної допомоги, визначені Законом України № 2195-IV від 18.11.2004 року, які у вказаний період йому виплачувалась не у повному розмірі. Також просив зобов’язати відповідача нараховувати допомогу та виплачувати її в подальшому згідно із Законом.  Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він має статус  дитини війни, та на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 14.03.2011 року  позивачу поновлено строк звернення до суду.

На підставі пункту 2 частини першої статті 183-2 КАС України справа розглянута в порядку скороченого провадження.          

          Відповідач позов не визнав, зіславшись у запереченнях на те, що Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі здійснювало проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах фінансування, передбаченого Державним бюджетом України на відповідний рік, де були  відсутні кошти в обсязі, зазначеному даним Законом для здійснення соціальних виплат дітям війни; діяло  Управління правомірно і обчислювало вказане підвищення відповідно до Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, що є єдиним нормативно-правовим актом, який регулює дане питання, а отже інтереси позивача ними порушені не були. Просив у задоволенні позову відмовити.

          Отже, факт  неотримання позивачем підвищення до пенсії  у встановленому Законом розмірі  не заперечується   відповідачем.  

На підставі ст. 6 КАС України, кожна   особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим Кодексом,  звернутися  до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси, за  захистом   своїх   порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно  ч. 3 статті 8 Кодексу Адміністративного судочинства України  звернення  до    адміністративного  суду  для  захисту  прав і  свобод  людини і громадянина  безпосередньо  на  підставі   Конституції України  гарантується.

          Розглянувши справу, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши докази та давши їм оцінку в сукупності, суд  вважає, що є достатні підстави лише  для часткового задоволення позову.

          Так, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

          Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення  (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. ОСОБА_1 згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто він є громадянином України та станом на 02 вересня 1945 року йому було 7 років, тому останній  має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

          Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №  107 від 05.04.2006 року «Про порядок посвідчення права особи на  пільги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»»- штамп встановленої форми, який проставляється у пенсійних посвідченнях і засвідчує належність особи до категорії дітей війни. Тому, статус дитини війни позивача підтверджується ксерокопією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, в якому і проставлено штамп встановленої форми «Дитина війни»і вказано, що йому призначена пенсія за віком.

          Отже, судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, та перебуває на пенсійному обліку в УПРАВЛІННІ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ  ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.   

Відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Водночас, статею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  

             Тому, доводи представника відповідача про необхідність застосування положень Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року про “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” для визначення розміру соціальної допомоги дітям війни  - суд відкидає, оскільки визначений в постанові розмір допомоги суперечить положенням ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни”.    

Разом з тим, згідно  ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

У статті 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження обсягу та  змісту існуючих прав та свобод.

Отже, відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Виходячи із системного аналізу норм Конституції України -  право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права  можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

          Конституційний Суд України в рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового  скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

          Пунктом 12 статті 71 розділу 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489  від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Конституційний Суд України своїм рішенням від  09  липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст29,36,ч.2 ст. 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45, 46 статті 71, статей 98,101,111  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії  громадян),  визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71  Закону України “Про Державний бюджет України  на 2007 рік, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

У відповідності з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про  їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином з 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовіденосин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, як такі, що прийняті пізніше у часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно із спеціальною нормою – статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто протягом вказаного періоду відповідач не зобов’язаний був виплачувати позивачу пільги, передбачені даною спеціальною нормою. Після ж прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107 від 28.12.2007 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –тобто на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3  Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,яким внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»шляхом викладення її у новій редакції.

Таким чином, із 01 січня по 22 травня 2008 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню приписи Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року,  поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати позивач як особа, яка має статус  дитини війни, має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.   

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Станом на час розгляду справи розмір соціальної допомоги дітям війни, передбаченої Законом від 18.11.2004 року, залишався незмінним.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році та  з початку 2010 року  і до дня винесення судом рішення включно - дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки положення статті 6 даного Закону  не були обмежені у дії, тому є діючими і підлягають застосуванню, а вимоги позивача, що стосуються викладеного  -  задоволенню.  

          Таким чином, враховуючи всі зазначені обставини, у зв’язку з визнанням неконституційними положень Законів, згідно яких така виплата підвищення до пенсії не проводилась або проводилась у розмірі меншому, ніж гарантовано державою, суд вважає, що  зазначене підвищення до пенсії як дитині війни підлягає перерахунку та виплаті відповідачем на користь позивача у обсязі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»у чітко визначені періоди часу.             

Виходячи з встановленого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не вказана  постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач у своєму письмовому запереченні, яка є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

При цьому , статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. А Законом України «Про соціальний  захист дітей війни»реалізовано таке  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

          Судом встановлено, що виплата позивачеві Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області підвищення до пенсії у розмірі, згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», - не відбувалась, оскільки доплата здійснювалась починаючи з 01.01.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розмір якої є значно меншим від 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, враховуючи, що норми Закону України № 2195 не змінені, залишаються діючими і підлягають до застосування, - позивач  має право на отримання соціальної допомоги саме у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.      

Варто вказати й на те, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому згідно з Положенням  про ПФУ -    на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, інших соціальних виплат.

       Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті  позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме  на органи пенсійного фонду  за місцем його проживання.  Районним   Управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є  Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області.

          Крім цього, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Кечко проти України»зазначив: «… в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.»          

Як вбачається із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. А ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»закріплює, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Тому, суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний статус дітей війни»для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод є головним її обов’язком.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Крім цього, суд приходить до висновку, що вимоги позивача  про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги  як дитині війни у розмірі, передбаченому Законом від 18.11.2004 року в подальшому  - також підлягають задоволенню виходячи з того, що  Законом № 2195  передбачена довічна щомісячна надбавка до пенсії у  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка обмежена та скасована бути не може. Оскільки, відповідачем щомісячна державна соціальна допомога дітям війни як виплачувалась так і виплачується  у неповному обсязі, тому задля захисту конвенційного  і законного права позивача на мирне володіння своїм майном, - суд зобов’язує відповідача  нарахувати, перерахувати та виплатити пенсію з підвищенням її на 30%  мінімальної пенсії за віком починаючи з дня звернення до суду і по день припинення його права на отримання такої надбавки.

А зважаючи на те, що здійснення перерахунку пенсії та інших соціальних виплат відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнає необхідним зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області недоплачену недоплачені з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 04.04.2011 року щомісячну державну соціальну допомогу позивача, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», прийнявши до уваги суму фактично виплаченого. Також зобов’язати відповідача щомісячно виплачувати ОСОБА_1 нараховану передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 04.04.2011  року і по день припинення такого права позивача.

Враховуючи, що суд не здійснює перерахунок пенсій та інших соціальних виплат, у частині стягнення конкретної суми (4713,65 грн.) недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги -  такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України , у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.  Тому, аналогічна вимога позивача задовольняється.

         На підставі  ст.ст. 3 , 8,19 , 22, 46, 64  Конституції України; ст.ст. 1, 3, 6, 7  Закону України «Про соціальний статус дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року (із змінами та доповненнями); Положення про Пенсійний фонд  України та керуючись ст.ст.4, 6, 8, 18, 99, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В  И  В:

Позов    задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ  ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни.

Зобов’язати УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ  ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги  ОСОБА_1 як дитині війни, нарахувати та щомісячно виплачувати надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день припинення такого права, з урахуванням фактично виплаченого.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом ДЕСЯТИ ДНІВ з  моменту отримання копії постанови. Після закінчення цього строку постанова набирає законної сили, якщо не буде подано апеляційної скарги

Суддя:Л. Т. Мочульська