ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
15.11.2007 | Справа №2-15/11283-2007 |
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506)
До відповідача Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 1, код ЄДРПОУ 34407249)
Про стягнення 166410,10 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Міркін А.Л., довіреність № 22 від 06.08.2007 р., у справі
Від відповідача – Івахно Ю.В., довіреність № 3 від 03.01.2007 р., у справі
Обставини справи: Сімферопольське виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» про стягнення 166410,10 грн. за договором № 141 від 01.11.2006 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 141 від 01.11.2006 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 166410,10 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.10.2007 р. позивач Сімферопольське виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства було замінено на Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов по суті позовних вимог не заперечує, надав суду копію платіжного документу про сплату ним 30000,00 грн. у виконання свого обов’язку за Договором № 141 від 01.11.2006 р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
01 листопада 2006 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» (Абонент)(відповідач) укладено| договір № 141 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.(а.с. 6-13) з протоколом розбіжностей (а.с. 14-15).
Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору Водоканал приймає на себе зобов’язання постачати питну|відпуск| воду Абоненту при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов’язання споживати вказані в дійсному пункті послуги.
Згідно з пунктом 4.2.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей оплата за надані послуги здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу у розмірі 35% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься Абонентом до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги.
Позивач обов’язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актом про витрату води абонентом у червні 2007 р. від 27.06.2007 р. (а.с. 17)
На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунок № 141 від 20.06.2007 р. на суму 166410.10 грн. (а.с. 16).
Вказаний рахунок був отриманий відповідачем, про що свідчить вхідний штамп з вх. Від 20.06.2007 р. та підпис уповноваженої особи відповідача.
Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 166410,10 грн. за період з 19.05.2007 р. по 20.06.2007 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за договором.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач надав у судовому засіданні докази оплати ним заборгованості згідно рахунку 141 від 20.06.2007 р. у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується доданим до матеріали справи платіжним дорученням № 87 від 20.07.2007 р. на суму 30000,00 грн. (а.с. 64).
Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 30000,00 грн. була сплачена відповідачем 20.06.2007 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду. (13.08.2007 – згідно штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви).
Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму у розмірі 30000,00 грн. Таким чином в цій частині в позові слід відмовити.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленому рахунку не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 136410,10, яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 1, код ЄДРПОУ 34407249) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 136410,10 грн. заборгованості, 1364,10 грн. державного мита та 96,73 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після| набрання судовим рішенням| законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.