2-а-504/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04.03.2011 . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

при секретарі –    Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Голосіївського району м.Києва –про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, –

в с т а н о в и в :

          позивач 23.12.2010р. звернулась в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії. Посилалась на те, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом II групи, захворювання, пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м.Києва. Нарахування пенсії відповідач здійснює з порушенням чинного законодавства, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На її звернення з приводу проведення перерахунку основної та додаткової пенсії, передбаченої ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач відмовив.

Просила: визнати дії відповідача щодо нарахування і виплати їй основної пенсії та додаткової пенси, з порушенням ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»–протиправними;

          зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності – основної пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахованих від встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність –за період з 2008р. з урахуванням проведених виплат, по теперішній час;

          зобов»язати відповідача в подальшому виплачувати їй основну та додаткову пенсії із зростанням прожиткового мінімуму. Призначити (встановити) їй, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ група інвалідності) основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 28.02.1991р. №796-ХІІ.  

          Ухвалою від 24.01.2011р. позов в частині вимог за період з 01.01.2008р. до 23.06.2010р. залишено без розгляду.

          В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити виходячи з підстав, зазначених в позовній заяві. Також пояснила, що отримує основну пенсію за віком. Із заявою до Управління Пенсійного Фонду України у Голосіївському районі м.Києва про призначення їй основної пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»–не зверталась.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити повністю. Пояснила, що позивач отримує основну пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з приводу призначення їй державної (основної) пенсії, встановленої ст.54 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»–не зверталась, отже неможливо перерахувати пенсію, за призначенням якої вона не зверталася і яка їй не призначалася.

          Щодо решти позовних вимог –вважала їх необґрунтованими, просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку додаткової пенсії позивача, надала письмові заперечення. Посилається на те, що згідно ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом (визначені статтею 9) і не може бути урахований при перерахунку відповідної додаткової пенсії позивачки.

          Також зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 28 Розділу П внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема до ст.51, та встановлено що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 внесені до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зміни визнані неконституційними, отже втратили чинність з 22.05.2008р. З 22.05.2008 року набрала чинності Постанова КМУ «Деякі питання соціального захисту громадян»від 28.05.2008р. №530, якою зазначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та розмір компенсації в разі втрати годувальника, і яку враховано при нарахуванні додаткової пенсії позивачки. З 01.03.2009р. відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»проведено підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали пенсійної справи позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом II групи, захворювання, пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС, з 01.01.2008 р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м.Києва.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон №796-XII, в редакції 1991р.), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно пояснень позивача, представника відповідача в судовому засіданні, та як вбачається з пенсійної справи позивачки, їй призначено основну пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Із заявою про призначення державної пенсії на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачка до Управління Пенсійного фонду України Голосіївського району м.Києва, не зверталась. За таких обставин у позовних вимогах щодо призначення, перерахунку та виплаті державної (основної) пенсії у розмірі, визначеному ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»–належить відмовити.

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, –інвалідам II групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Відповідачем в листі від 16.12.2010р. на заяву позивачки від 14.12.2010р. у здійсненні перерахунку додаткової пенсії у визначеному ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмірі, відмовлено, за змістом відповіді, у зв»язку з відсутністю правових підстав.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. «Про визнання неконституційними  положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення). Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов»язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачці, як особі, яка віднесена до категорії 1, та є інвалідом II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю –в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Заперечення представника Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими. При цьому звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку належної позивачу пенсії.

          Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами представника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо обґрунтованості перерахунку належних позивачеві державної та додаткової пенсій на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту громадян»від 28.05.2008р. №530 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати додаткової пенси в розмірі нижчому, ніж передбачений ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та про зобов»язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат.

          Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом наведених положень ст.2 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту вже порушених прав, свобод чи інтересів, при цьому можливість захисту відповідних прав, свобод та інтересів не майбутнє не передбачено.

За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги в частині зобов»язання відповідача в подальшому виплачувати основну та додаткову пенсії із зростанням прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в сумі 3,40 грн підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі наведеного, ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 10, 49, 50 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, –

п о с т а н о в и в :

           позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Голосіївського району м.Києва –про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії –задовольнити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенси, передбаченої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нижче ніж 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованих від встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 23.06.2010р. –протиправними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як  постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності –додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно ст.50 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, розрахованої від встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність –починаючи з 23.06.2010р, з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог –відмовити.

          Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Суддя :