Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-268/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба
Категорія - 4 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Петрової І.М., Гончара В.М.,
за участю прокурора: Фомічової І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1, не маючого судимості,
засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого 2000 гривень у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кіровоградської обласної лікарні витрати у сумі 1286 гривень 82 копійки та на користь держави судові витрати у розмірі 600 гривень 96 копійки.
За вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 23 березня 2009 року близько 15 годин 00 хвилин він перебував у приміщенні буд. 7, по пров. Комінтерна у м. Кіровограді та в ході розлиття алкогольних напоїв з ОСОБА_4 між ними виникла сварка, яка супроводжувалась нецензурною лайкою та штовханиною один-одного, в процесі якої ОСОБА_3, згідно висновку експерта № 538 від 14.04.2009 р., завдав потерпілому рану лобно-тім'яної ділянки зліва, гематому нижньої повіки зліва, які утворилися від дії тупого (их) предмету (ів) та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_3 схопив правою рукою ніж, який лежав на столі кухні і підійшовши до ОСОБА_4 наніс останньому один удар ножем в область черевної порожнини з правої сторони, чим заподіяв потерпілому, тілесні ушкодження, згідно висновку експерта № 538 від 02.04.2009 року у вигляді - рани 10-міжребір’ї справа, яка проникає у черевну порожнину з пораненням бражечки поперечно-ободової кишки, гематоми жовчного міхура і печінково - 12 персної зв'язки, внутрішньочеревна кровотеча. Вказані тілесні ушкодження утворилась від дії предмету (ів), маючого (их) колюче ріжучі властивості, про що свідчить наявність раньового каналу, перевага довжини рани над шириною, можуть відповідати вказаному строку, могли утворитися від ножа наданого на експертизу та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить змінити вирок суду першої інстанції, призначити засудженому покарання із застосуванням ст.69, ст.75 КК України, оскільки районним судом призначено покарання яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Також, посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано в достатній мірі всі пом’якшуючі по справі обставини а саме: з’явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, позитивна характеристика за місцем проживання, визнання цивільних позовів у повному обсязі. Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 у ході сварки з потерпілим ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження.
Заслухавши думку, прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.
На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, кваліфікувавши його дії як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що не оспорював у судовому засіданні сам засуджений, через що докази досліджувались у відповідності до ч.3 ст.299 КПК України. З метою встановлення чи правильно розуміє засуджений та інші учасники судового розгляду такий порядок дослідження доказів по справі, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції судом роз’яснено всім учасникам положення ст.299 КПК України, а також і те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. На дослідження доказів у порядку передбаченому ч.3 ст.299 КПК України засуджений погодився добровільно після роз’яснення йому наслідків застосування цієї статті, що відображено у протоколі судового засідання від 10 лютого 2010 року (а.с. 296-297).
Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини які пом’якшують та обтяжують покарання і призначив йому покарання, яке є достатнім і необхіднім для можливого виправлення та попередження нових злочинів.
Засуджений ОСОБА_3 вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії тяжких, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, на утриманні нікого не має, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров'я особи з призначенням покарання з іспитовим строком та після звільнення від призначеного покарання, на шлях виправлення не став, відповідно до ст.89 КК України не має судимості.
Обставинами, що пом’якшують покарання засудженого, суд першої інстанції об’єктивно визнав з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання засудженого, суд першої інстанції об’єктивно визнав вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише у місцях позбавлення волі, призначив останньому мінімальне покарання передбачене санкцією ч.1 ст.121 КК України, яке є необхідним та достатнім для його можливого виправлення, правильно зробивши висновок про відсутність підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання засудженому.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.
Судді: