УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" квітня 2011 р. справа № 2а-10976/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне Управління - КС»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 29.11.2010 року у справі № 2а-10976/08/0470
за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС»
стягнення адміністративно –господарських санкцій,
ВСТАНОВИЛА:
07 вересня 2010 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС»(далі по тексту відповідач) адміністративно –господарські санкції у розмірі 39821,98 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1589,35 грн../а.с.3-4/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-10976/10/0470 /а.с.2/.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно –господарські санкції у розмірі 39821,98 грн. за невиконання останнім нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та пеню за порушення термінів сплати цих санкцій в розмірі 1589,35 грн..
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 29.11.2010р. у справі №2а-10976/10/0470 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС»на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 39821,98 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС»на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 1589,35 грн..( суддя Турлакова Н.В.) / а.с.43-45/.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем недобросовісно виконані вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому нараховані позивачем, адміністративно - господарські санкції в розмірі 39821,98 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1589,35 грн., є правомірними.
Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 29.11.2 010 року у даній адміністративній справі та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені цих позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладені в Постанові від 20.07.2004 року № 2-23/9789-03 та в інших аналогічних справах, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону .
Відповідач звернувся до суду з клопотанням в якому зазначив, що під час руху за маршрутом Кривий Ріг –Дніпропетровськ (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) 07.04.2011 року приблизно о 07:40 ранку автомобіль керований представником ОСОБА_1 в районі смт. Софіївка зазнав ушкодження, яке унеможливлює подальший рух останнього до місця призначення і потребує виявлення та усунення ушкодження шляхом звернення до станції технічного обслуговування, відповідно до вище значеного, відповідач просив визнати поважною причину неприбуття представника у судове засідання та відкласти розгляд справи.
У задоволенні клопотання відмовлено з огляду на те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували або спростовували факт неможливості явки представника відповідача у судове засідання.
Позивач та відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представників зазначених сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС»відноситься до підприємств, яким відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовані Господарським кодексом України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ ( а.с.5) середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2009 році склала 91 особу. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди у кількості 4 осіб. Однак, обставини справи свідчать, що середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві у 2009 році дорівнює 2.
Вказаний факт визнаний позивачем як невиконання нормативу та підстави для нарахування відповідачу адміністративно –господарських санкції в сумі 39 821,98 грн., а через їх несвоєчасну сплату –1589,35грн. пені за період прострочення з 16.04.2010р. по 26.08.2010р..
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно діючого законодавства України, органами, що сприяють працевлаштуванню інвалідів, є державна служба зайнятості, управління праці та соціального захисту населення.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем до Центру зайнятості протягом 2009 року «Звіти про наявність вакансій»форми 3 ПН не надавались, про потребу у працівниках – інвалідах відповідач також центр зайнятості не повідомляв, а інваліди центром зайнятості не направлялись і до відповідача самостійно не звертались.
Отже, ні центр зайнятості, ні інші органи, на які законом покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, не мали можливості сприяти відповідачу по справі у працевлаштуванні інвалідів, оскільки не мали протягом 2009 року належної та своєчасної інформації щодо наявності у останнього відповідних вакансій для такої категорії громадян. Таким чином, фактично місце для працевлаштування особи з обмеженими фізичними можливостями на підприємстві створено не було.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не надав суду ніяких доводів, які б свідчили про те, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.
Приймаючи рішення по суті пред’явлених позовних вимог стосовно застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів керується положеннями ч.4 ст.20 Закону, відповідно до яких, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Матеріали справи свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.
Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред’явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 39821,98грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача по справі на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі –1589,35 грн., колегія суддів вважає за необхідне в цій частині позову відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.
Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 1589,35 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято без врахування норм ч.2 ст.218 ГК України та внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС»задовольнити частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 р. скасувати, позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління –1КС»на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ 39821,98 грн. адміністративно –господарських санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління -1КС»- задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі №2а-10976\10\0470 –скасувати.
Позов задовольнити - частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління -1КС»на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 39821,98 грн. адміністративно –господарських санкцій.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного Кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі..
Повний текст виготовлено 19 квітня 2011 року
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко