УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" квітня 2011 р.справа № 2а-7440/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому асіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду
від 02.11.2010р. у справі № 2а-7440/10/0870
за позовом Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»
до
про Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя
визнання нечинною вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИЛА:
27 вересня 2010р. Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів»( далі по тексту позивач) звернулось з адміністративним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду до Управління Пенсійного фонуд України в Шевченківському районі м. Запоріжжя(далі по тексту відповідач) про визнання не чинною вимоги про сплату боргу.а.с.4\.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7440/10/0870 \а.с.2\.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві зазначає, що відповідач мав сформувати та надіслати позивачу вимогу про сплату боргу протягом 5 робочих днів, наступних за звітним базовим періодом, тобто серпнем. Отже, останнім днем формування і надсилання вимоги про сплату боргу позивачу є 7 вересня 2010 року, проте відповідач 07.09.2010року сформував вимогу про сплату боргу №Ю-2776, але надіслав її позивачу 08.09.2010 року, порушивши термін, передбачений п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (надалі –Інструкція)
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. у справі № 2а-7440/10/0870 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (суддя Артоуз О.О.) \а.с. 28-29\.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки органами ПФУ,тому суд вважає, що вимога про сплату боргу №Ю-2776 від 07.09.2010р. винесена з урахуванням вимог чинного законодавства.
Позивач - Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подало апеляційну скаргу /а.с.34 /, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 02.11.2010р. та задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач мав сформувати та надіслати позивачу вимогу про сплату боргу протягом 5 робочих днів, наступних за звітним базовим періодом, тобто серпнем. Отже, останнім днем формування і надсилання вимоги про сплату боргу позивачу є 7 вересня 2010 року, проте відповідач 07.09.2010року сформував вимогу про сплату боргу №Ю-2776, але надіслав її позивачу 08.09.2010 року, порушивши термін, передбачений п.8.2 Інструкції, про що свідчить дата на поштовому штемпелі. Копія конверту, в якому надійшла вимога позивачем надавалася суду першої інстанції.
Відповідач по справі письмових заперечень до суду апеляційної інстанції не надав.
Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, згідно зворотнього повідомлення про вручення судової повістки, були повідомлений у встановленому порядку, правом на участь представників в судовому засіданні не скористалися, з огляду на що, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.
Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі, відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Позивач –ПП «Фабрика делікатесних сирів»зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському райні м. Запоріжжя як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за № 08024-03497, та починаючи з 21.01.2008р., подає розрахунки сум страхових внесків .
Позивач зареєстрований відділом реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради.
Матеріалами справи, встановлено, що згідно облікових даних картки особового рахунку страхувальника ПП «Фабрика делікатесних сирів»та наданому позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за липень 2010 року, загальна сума нарахованих до сплати страхових внесків до пенсійного фонду позивачем складає 25 117 грн.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами по справі врегульовано Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»№ 21-1 від 19.12.2003р
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі по тексту –Закон), платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Виключно цим законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками (ч.2 ст.5 Закону ).
Згідно з п.6 ч.2 ст.2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення), або які підтверджують нарахування заробітної плати.
Відповідно до п. 6 ст.20 Закону, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно з ч.12 ст. 20 Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону.
Отже, зазначений вище Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є спеціальним Законом, який регулює порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків.
Згідно п.п. «б»8.2. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»№ 21-1 від 19.12.2003р., що зареєстрована у Міністерстві юстиції України за №64/8663 (далі –Інструкція), якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків або якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичні особі), якщо її передано посадовій особі такої юридичній особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У зв’язку з тим, що позивачем суму самостійно нарахованих внесків було сплачено частково у сумі 10 297 грн.54 коп. то на кінець базового періоду, а саме 01.09.2010 року, у позивача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вимог п.8.2 Інтрукції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, працівником УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя була сформована вимога про сплату боргу від 07.09.2010 року №Ю-2776 на суму боргу 14 819 грн.46 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу від 07.09.2010р. №Ю-2776 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримання позивачем 13.09.2010 року.
Матеріалами справи встановлено, що позивач не заперечував проти наявності на кінець базового звітного періоду, а саме на 01.09.2010 року заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та не заперечував, щодо неправильності обчислення сум недоїмки, вимога про сплату боргу від 07.09.2010р. №Ю-2776 сформована у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»таким чином вказана вимога є законною.
Отже, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позивачем не надано доказів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки органами ПФУ, а тому вважає, що вимога про сплату боргу №Ю-2776 від 07.09.2010 винесена з урахуванням вимог чинного законодавства.
Аналізуючи норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимога відповідача, що оскаржується позивачем, виставлена в межах наданої відповідачу компетенції та у відповідності з діючим законодавством, а тому підстави для визнання її недійсною відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
Постанову від 02.11.2010р. у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законного судового рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду
від 02.11.2010р. у справі № 2а-7440/10/0870 – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 19.04.2011 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна