Справа №  1-277/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2011 р.  

          Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Зубця Ю.Г.

при секретарі Топоровська О.В.

за участю прокурора Отрош В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м.Києва, українця, гр–на України, освіта середня, не одружений, не працює, раніше судимий: 16.12.1998р. Шевченківським районним судом м.Києва за ст.ст.17 ч.2, 215-3 ч.2, 145 ч.1, 42, 45 КК України /1960р./ до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 28.10.1999р. Подільським районним судом м.Києва за ст.ст.140 ч.3, 145 ч.1, 215-3 ч.2, 43 КК України /1960р./ до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 03.10.2006р. Подільським районним судом м.Києва за ст.ст.289 ч.2, 69 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна; зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, у скоєні злочину передбаченого ст.342 ч.2 КК України,

           ВСТАНОВИВ:

28.11.2010р. о 21-18 год. до чергової частини Подільського ВДСО УДСО при ГУМВС України в м.Києві з чергової частини Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшла інформація про те, що по вул. Межигірській, 26/24 в м.Києві невідомий пошкоджує автомобілі. Вказане повідомлення було отримано по спецлінії «102».

Для перевірки отриманого повідомлення помічником інспектора-чергового чергової частини Подільського ВДСО УДСО при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 направлено наряд спецпідрозділу групи затримання Подільського ВДСО УДСО при ГУМВС України в м. Києві у наступному складі: молодшого інспектора ОСОБА_4, молодшого інспектора ОСОБА_5 та міліціонера-водія ОСОБА_3

Приблизно о 21-22 год. наряд прибув за зазначеною адресою на службовому автомобілі ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні). При цьому, всі члени наряду були одягнуті у формений одяг працівників міліції.

В подальшому встановлено, що порушником громадського порядку виявився ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, заважав руху автотранспорту по проїзній частині, нецензурно лаявся, чіплявся до перехожих.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Розділом 2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. визначаються обов'язки і права міліції.

Так, статтею 10 цього Закону, серед інших, визначено наступні основні обов'язки міліції:

-відповідно до п.1 забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

-відповідно до п.2 виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

-відповідно до п.5 припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;

Статтею 11 цього Закону для виконання покладених на міліцію обов'язків, серед інших, визначено наступні її права:

-відповідно до п.1 вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

-відповідно до п.2 перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, шо посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

-відповідно до п.5 затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

•осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляд) справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

•осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

•осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження.

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993р. органи внутрішніх справ відносяться до правоохоронних органів.

На зауваження працівників міліції з приводу припинення протиправних дій ОСОБА_1 не реагував, вимогу працівників міліції пред'явити документи, що встановлюють його особу, не виконав.

З метою припинення хуліганських дій ОСОБА_1, встановлення його особи та подальшого розбору, працівники міліції запропонували останньому сісти до службового автомобіля для проїзду до Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві.

ОСОБА_1 відмовився виконати законні вимоги працівників міліції, обумовлені виконанням ними своїх безпосередніх службових обов'язків. При цьому, він, діючи умисно, усвідомлюючи, що вказані вимоги були висунуті працівниками правоохоронного органу, з метою перешкоджання своєму затриманню, почав чинити активну відкриту фізичну протидію наряду спецпідрозділу групи затримання Подільського ВДСО УДСО при ГУМВС України в м. Києві, під час чого зірвав правий погон з куртки молодшого інспектора ОСОБА_5

Для затримання і доставки ОСОБА_1 до райуправління міліції, а також припинення опору з його боку відносно останнього нарядом спецпідрозділу групи затримання Подільського ВДСО УДСО при ГУМВС України в м. Києві, діючи у межах наданих їм повноважень в порядку п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р., було застосовано спеціальний засіб - наручники.

Після примусового поміщення ОСОБА_1 до службового автомобіля ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1, останній, продовжуючи чинити активну фізичну протидію працівникам міліції, ногою розбив скло задніх правих дверей зазначеного автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винність у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю і підтвердив обставини, зазначенні вище. У вчиненому кається, просить суворо не карати.

Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз»яснивши їм положення ч.3 ст.299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Заслухавши пояснення підсудного ОСОБА_1, суд вважає, що вина підсудного доведена повністю, його дії, які виразились в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 342 КК України.

           Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1 суд враховує, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсудного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, що підтверджено відповідними довідками, його позитивну характеристику ( а.с.157), що на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває (а.с.153-155), що вчинений ним злочин віднесено до категорії невеликої тяжкості, обставиною, що пом”якшує покарання підсудному є щире каяття в скоєному злочині та добровільне відшкодування завданого збитку, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочинку в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів. Враховуючи всі вищенаведені обставини, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства та доцільним призначити йому міру покарання не пов»язану із позбавленням волі, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

           Керуючись ст.ст. 323- 324 КПК України, суд,

                                                          З А С У Д И В :

          ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 342 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

           На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, зобов”язавши ОСОБА_1 згідно ст. 76 КК України,  не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої інспекції, періодично з”являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід засудженому залишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 15–ти діб з моменту його оголошення.

Суддя                                                                                Зубець  Ю.  Г.