Справа № 4-с-14\11

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня   2011 року Ленінський районний суд АР Крим  у складі головуючого судді Шофаренка Ю.Ф. при секретарі Красільніковій К.Ю. розглянувши у відкритому   судовому   засіданні справу за скаргою приватного підприємства  «Еллада плюс»на дії відділу  державної  виконавчої служби

в с т а н о в и в :

до суду надійшло три скарги  які об’єднано в одне провадження .

Перша скарга  мотивована  тим, що при виконанні рішення Ленінського райсуду від 28.07.2009 року,  відкрито виконавче провадження  і у постанові державного виконавця від 10.09.2010 року зазначено, що накладено  арешт на все майно боржників без врахування того, що при укладенні кредитного договору укладався іпотечний договір, відповідно до якого заставлено майно було оцінено в суму 5062000 грн., у той час як сума боргу становить 2815500.12 грн.

Тому заявник просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження в частині  накладення арешту на майно приватного підприємства  «Еллада плюс», а саме п. 4 Постанови.

Друга скарга мотивована тим, що державний виконавець при виконанні рішення Ленінського райсуду від 28.07.2009 року в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не звернув стягнення на предмет іпотеки, а при відкритті провадження постановою від 10.09.2010 року наклав арешт на все майно боржників, в тому числі і на    майно   приватного підприємства  «Еллада плюс».

Тому висунуто вимоги про скасування  постанови про відкриття виконавчого провадження в частині  накладення арешту на майно приватного підприємства  «Еллада плюс»

Третя скарга мотивована тим, що при виконанні рішення Ленінського райсуду від 28.07.2009 року у зв’язку із зміною назви стягувача було здійснено заміну сторону виконавчого провадження і  ухвалою суду від 24.12.2010 року замість  ТОВ «ВТБ»Банк  стороною виконавчого провадження стало Публічне акціонерне товариство «ВТБ»Банк.

Посилаючись на те, що на час заміни сторони виконавчого провадження було зупинено виконавче провадження, а після його поновлення постановою державного виконавця від 04.03.2011 року, в ньому назва банку знову була вказана як   ТОВ «ВТБ»Банк  , заявник вважає, що всі  виконавчі дії, що були проведені після поновлення виконавчого провадження , де вказана неіснуюча сторона, не відповідають вимогам Закону, а тому  підлягають скасуванню.

А саме :

постанова від   04.03.2011  року про поновлення виконавчого провадження;

постанова про накладення арешту  від 21.03.2011 року;

акт опису та арешту від 24.03.2011 року.

В судовому засіданні  представники заявника підтримали заявлені вимоги.

Держаний виконавець скаргу не визнав,  суду пояснив,що всі виконавчі дії  проводилися відповідно до вимог Закону «Про виконавче  провадження».

Представник Публічного акціонерного товариства «ВТБ»Банк скаргу не визнав, посилаючись як на пропуск строку для оскарження дій державного виконавця так і на безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши   осіб, що брали участь у справі,  суд приходить до висновку, що скарга  задоволенню не підлягає.

Так відповідно до вимог  п.1ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції що діяла   на час проведення виконавчих дій,  державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі  виконавчого документа за заявою  стягувача.

Ст. 24 Закону передбачено право  державного виконавця, з метою забезпечення  виконання рішення  про майнові стягнення, накласти арешт на  майно  божника  та оголосити заборону на його відчуження.

Аналізуючи фактичні обставини справи та вимоги закону  суд приходить до висновку,  що  правомірність дій та рішень державного виконавця при  накладенні арешту на майно заявника  при  відкритті  виконавчого провадження   постановою від 10.09.2010 року.

Крім того ст. 385 ЦПК України встановлено десятиденний строк для звернення до суду. Встановлений строк  пропущено, підстав для його поновлення суд на вбачає, оскільки про оскаржувану постанову  заявнику було відомо ще у вересні 2010 року, про що свідчать докази про отримання копії постанови, та  скарга на цю постанову від 29.09.2010 року.

Що стосується вимог про скасування  постанови від   04.03.2011  року про поновлення виконавчого провадження,  постанови про накладення арешту  від 21.03.2011 року, акту опису та арешту від 24.03.2011 року, то ці вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки помилка в написанні найменування стягувача, відповідно до Закону не  підставою для скасування постанови.

Щодо вимог про неправомірне накладення арешту майна боржника, то відповідно до  ст..57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Пунктом 3. ст.  57 Закону передбачено  накладення  арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Тобто  державний виконавець, на думку суду діяв відповідно до вимог закону і підстав для  визнання його дій протиправними та скасування винесених ним постанов суд не вбачає.

Керуючись  Законом  України «Про виконавче провадження», ст.ст.385, 387 ЦПК України, суд

У х в а л и в :

У задоволенні скарги- відмовити за безпідставністю заявлених вимог, а також за пропуском троку для звернення до суду.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом п’яти днів, починаючи з дня її проголошення.

Суддя