Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-11772/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Дігтярь Н.В.

                                                              Доповідач  -  Перцова В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     17 березня 2011 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                        Головуючого  судді :  Перцової В.А.

                        Суддів:                         Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.     

                        При секретарі:             Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту Верхньодніпровської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа –Центр по нарахуванню та виплаті допоміг та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допоміг Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення заборгованості недоплаченої одноразової щорічної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

     ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту Верхньодніпровської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації і просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів у вигляді невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни за період з 2005 по 2009 роки; стягнути з відповідачів на його користь недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за вказаний період у розмірі 5 888,0 грн.

     В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він як учасник бойових дій має право отримувати щорічно до 5 травня одноразову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Але, відповідач у 2005-2009 роках здійснив йому цю виплату у меншому розмірі.

     Постановою Верхньодніпровського районного суду  Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику війни у розмірах, передбачених ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009 рік; зобов'язано вказаного відповідача сплатити на користь позивача зазначену допомогу у відповідності до вимог даної норми за цей рік з урахуванням виплаченої суми; в решті позовних вимог відмовлено.

     Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не врахував вимоги норм матеріального права та функції Головного управління.

      При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має статус учасника війни і користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни.

    Згідно із ч. 4 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох  мінімальних пенсій за віком.

     Статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    У 2009 роках розмір виплаченої йому допомоги не відповідав вимогам вказаних норм і нормам законів, якими були встановлені норми прожиткового мінімуму.

    Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, посилались на те, що при визначенні розміру щорічної грошової допомоги вони виходили з того, що, згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій щорічно до 5 травня призначається грошова допомога у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, і діяли на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрі про затвердження цих розмірів.

    Однак, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів

    Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, зміни внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким надано право Кабінету Міністрів України визначати розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня.

    Рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року та № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнавались неконституційними, відповідно, ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими встановлювався інший розмір щорічного грошової допомоги до 5 травня, ніж той, що встановлений вищевказаними законами.

    Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

     Апеляційний суд вважає, що враховуючі наведені обставини, вимоги Конституції України, норми матеріального права та рішення Конституційного Суду України, районний суд прийшов обґрунтовано задовольнив позовні вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня у 2009 році.

    Доводи в апеляційній скарзі щодо неправильного застосування судом норм матеріального права не можуть бути прийняті до уваги і бути підставою для скасування постанови, так як вони зводяться до особистого тлумачення відповідачем цих норм.

    Доводів щодо незаконності рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача відносно періоду 2005-2008 років апеляційна скарга не містить.

    Разом з тим, апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання відносно конкретного відповідача по справі, який допустив по відношенню до позивача протиправні дій і який повинен виконати дії з поновлення його прав, районний суд прийшов до помилкового висновку, що цим органом є Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області.

    Оскільки, позивач знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, яке безпосередньо проводить нарахування та виплату йому грошової допомоги, то саме його дії необхідно визнати протиправними та покласти на нього зобов'язання по перерахуванню і виплаті  грошової допомоги, а в задоволенні позовних вимог до  Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області - відмовити.

    Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову районного суду змінити в частині відповідача, чиї дії необхідно визнати протиправними та на якого необхідно покласти зобов'язання по перерахуванню і виплаті  грошової допомоги, а в решті постанову суду –залишити без змін.   

         Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 202 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В  :

   Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

   Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2010 року змінити.

   Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту Верхньодніпровської районної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_2 як учаснику війни у розмірах, передбачених ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009 рік.

  Зобов'язати Управління праці та соціального захисту Верхньодніпровської районної державної адміністрації сплатити на користь ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни у розмірі, передбаченому ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009 рік з урахуванням виплаченої суми.     

   В задоволенні позову до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області  відмовити.

   В решті постанову районного суду залишити без змін.

   Постанова апеляційного суду  набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.  

                       Судді: