Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-4633/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О.
Доповідач - Козлов С.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Козлова С.П.,
суддів: Болтунової Л.М., Прозорової М.Л.,
при секретарі: Грало О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ВАТ «Мода-Сервіс»до ОСОБА_2 про стягнення вартості оплатного користування землею, -
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2010 року позивач звернувся до суду з таким позовом посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2007 року відповідач придбав у власність в житловому будинку на першому поверсі нежитлове приміщення № 120 загальною площею 426,1 кв.м. по АДРЕСА_1, яке знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є ВАТ «Мода-Сервіс», але з часу набуття права власності на цей об'єкт нерухомості не сплачував земельний податок, який здійснював він позивач з серпня 2007 року по квітень 2008 року. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2498,20 грн. за оплатне користування землею та судові витрати по справі.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2010 року позов задоволений.
В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 2498,20 грн. в рахунок вартості оплатного користування землею суд виходив з того, що відповідачка зобов’язана сплатити таку суму позивачу за користування землею, на якій знаходиться належне їй приміщення, на підставі Закону України «Про плату за землю».
З таким висновком суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р. ОСОБА_2 придбала у власність нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 426,1 кв.м, яке знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Дніпропетровська міська рада, а землекористувачем якої є ВАТ «Мода-Сервіс»на підставі договору тимчасового користування № 1812 від 31 жовтня 2000 року. Згідно бухгалтерської довідки ВАТ «Мода-Сервіс»№ 72/1 від 01 липня 2010 року це товариство сплатило річну орендну плату за користування земельною ділянкою за вказаною адресою за 2007 рік в розмірі 1328,71 грн. та за 2008 рік в розмірі 753,12 грн.(а.с.19).
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що власники землі та землекористувач сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно зі ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Проте позивачем не надано суду ніяких доказів в підтвердження наявності будь-яких виниклих між сторонами правовідносин та договірних зобов’язань щодо необхідності сплачувати відповідачкою позивачу плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні їй приміщення, чи попереднього його власника або про відмову відповідачки від укладання відповідного договору з цього питання, а також не надано відповідних розрахунків та засвідчених банківською установою квитанцій про сплату позивачем зазначених сум за час користування відповідачкою цією земельною ділянкою з часу її придбання, тобто з 08.08.2007 р..
Вказані обставини справи та норми закону суд залишив без уваги і належної правової оцінки, дійшовши до помилкового висновку про зобов’язання відповідачки сплатити позивачу спірну суму за користування землею, на якій знаходиться належне їй приміщення, при цьому в рішенні не зазначив норми матеріального права чи договору, на підставі якої підлягає стягненню вказана сума на користь позивача, та в порушення вимог ст.214 ЦПК України не навів відповідних належних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.
За таких обставин рішення суду, як постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог на підставі ст.124 ЗК України, ст.11 ЦК України та ст.ст.11,214,309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2010 року скасувати.
В задоволення позову ВАТ «Мода-Сервіс»до ОСОБА_2 про стягнення вартості оплатного користування землею відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: