2-а-1775/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011

суддя Подільський районний суд м. Києва Богінкевич С.М., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну надбавку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну надбавку, мотивуючи свої вимоги тим, що вона, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є «дитиною війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, однією  з яких є щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з тим, що остання отримує соціальні виплати менші за встановлені, з врахуванням того, що її звернення до відповідача залишено без задоволення, та посилаючись на норми Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного суду України №26-рп/08 від 27.11.2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закони України «Про державний бюджет» на 2010 р.р., просить суд визнати дії Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва щодо відмови їй у нарахуванні державної соціальної допомоги, протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як «дитині війни», щомісячну державну соціальну 30% надбавку, за період з 01.07.2010 року по даний час.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, приходжу до висновку про необхідність часткового задоволення даного позову, виходячи з наступних підстав.

14 березня 2011 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1. до Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва в частині вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну надбавку в період часу з 01.07.2010 року по 01.08.2010 року - залишено без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Тобто, виходячи з викладеного, вважаю за необхідне розглянути даний спір по суті вимог лише за період часу починаючи з 01.08.2010 року, оскільки на даний період строки позовної давності не розповсюджуються.

Як вбачається з матеріалів справи – ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, письмовою відповіддю відповідача.

Матеріали справи свідчать, що за період з 01.08.2010 року по 30.03.2011 року позивачка отримувала надбавку до пенсії у розмірі розрахованому не у співвідношенні до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а у чітко визначеній сумі, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

В лютому 2011 року позивачка звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва з заявою про перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2010 року з урахуванням 30% надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак листом від 24.02.2011 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, з посиланням на Закони України «Про державний бюджет України» на 2008-2010 р.р. та постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Однак, така позиція відповідача є протиправною, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При цьому, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а для інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, приходжу до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлений законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІV від 15.07.1999 р.). Даний Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» - прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: 1) встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; 2) формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

На підставі вищевикладеного вбачається, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та підтверджується ч. 3 ст. 46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України – основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тому приходжу до висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вимоги ст. 92 Конституції України передбачають, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру соціальної виплати застосуванню підлягають норма Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, приходжу до висновку про неправомірність відмови відповідача від перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.08.2010 по 30.03.2011 року, а тому вимоги позивачки в частині визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок соціальної надбавки за період часу з 01.08.2010 по 30.03.2011 року, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, підлягають задоволенню

Крім того, за відповідними вимогами позивачки, необхідно також зазначити, що до компетенції відповідача не входить здійснення виплат державної допомоги, оскільки здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплата всіх видів державних соціальних допомог, інших грошових виплат відноситься до компетенції Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 року № 147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07 червня 2006 року № 683/12557.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України «Про державний бюджет 2010 рік», ст.ст. 1, 3, 5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», та керуючись ст.ст. 9, 71, 99-100, 183-2, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну надбавку - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.08.2010 року по 30.03.2011 року в розмірі меншому за встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_1 у повному обсязі невиплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, в порядку ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.08.2010 року по 30.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 коп. судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. У разі якщо постанову було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                      Богінкевич  С.  М.