Справа  № 2-156 /11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

03 березня  2011 року                                  Солом’янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді                            - Коробенка С.В.

      при секретарі                                       - Бусленко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відповідача про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема Позивач  просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 49026,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 15000 гривень та покласти на нього усі судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Свої вимоги Позивач мотивував тим, що 20 січня 2010 року на бул. Чоколівському в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю належного Позивачу автомобіля «Тойота Ауріс», д/н НОМЕР_2, та автомобіля марки «Мерседес», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Згідно постанови Апеляційного суду м. Києві від 19 квітня 2010 року вини ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді немає, у зв'язку з чим провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрите. Позивач наполягає на тому, що оскільки його вина у ДТП відсутня, фактично доведеною є вина іншого учасника аварії –ОСОБА_2., який, зі слів Позивача, перед перестроюванням з однієї смуги руху на іншу не впевнився, що це буде безпечно та не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди Позивачу була заподіяна матеріальна шкода, спричинена пошкодженням транспортного засобу «Тойота Ауріс», д/н НОМЕР_2. Розмір шкоди встановлений калькуляцією ТОВ «Автосаміт ЛТД»№С-0034581 і складає 49026,00 гривень.

Крім того, Позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій Відповідача йому було заподіяно і моральну шкоду, яка виявилась у переживаннях з приводу пошкодження його майна, втрати джерела доходу, адже автомобіль використовувався Позивачем як інструктором  для навчання водінню. Моральну шкоду Позивач оцінив у 15000 гривень.

У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди, викладені Позивачем підтверджуються показаннями допитаних у суді свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в момент пригоди знаходились в автомобілі Позивача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі, наполягаючи на тому, що вини Відповідача у дорожньо-транспортній пригоді немає. До постанови Апеляційного суду м. Києва просили віднестись критично, оскільки у розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності Апеляційним судом м. Києва ОСОБА_2 участі не брав, а тому був позбавлений можливості дати пояснення, запросити свідків зі своєї сторони.

Натомість Відповідач вважає, що вина у дорожньо-транспортній пригоді цілком лежить на Позивачі, який під час руху не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Відповідача, який рухався у тій же смузі дорожнього руху (крайній лівій) попереду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також пояснила суду, що автомобіль «Мерседес», д/н НОМЕР_1, в якому вона перебувала у момент зіткнення рухався саме по крайній лівій смузі руху.

Заслухавши пояснення Сторін та свідків, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Тойота Ауріс», д/н НОМЕР_2.

20 січня 2010 року приблизно о 17.20 год. на бул. Чоколівському в м. Києві сталася дорожно-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля «Тойота Ауріс», д/н НОМЕР_2, та автомобіля «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Під час оформлення  дорожньо-транспортної пригоди працівниками ДАІ було складено протокол за ст. 124 КпАП України відносно ОСОБА_1, а постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у даній дорожньо-транспортній пригоді. (а.с.54)

Разом з тим, зазначена постанова суду була скасована Апеляційним судом м. Києва та у відповідності до постанови від 19.04.2010р. провадження у справі відносно ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с.5-7)

При цьому Апеляційним судом було встановлено, що з урахуванням пояснень учасників ДТП, даних схеми ДТП, протоколу огляду місця ДТП, а також з урахуванням характеру пошкоджень зафіксованих на автомобілях слідує, що зіткнення автомобілів сталося під час перестроювання, що підтверджує обґрунтованість доводів водія ОСОБА_1 про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2. в момент зіткнення повністю ще не перебував у крайньому лівому ряду проїзної частини.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, в межах розгляду даної справи обставини вини (її відсутності) ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху доказуванню не підлягають, оскільки відсутність в його діях правопорушення вже встановлена чинним судовим рішенням –постановою суду від 19.04.2010р.

Крім того, зазначеним судовим рішенням встановлений і той факт, що зіткнення автомобілів відбулось при перестроюванні автомобіля «Мерседес», д/н НОМЕР_1, у крайню ліву смугу дорожнього руху. При цьому у момент зіткнення автомобіль «Мерседес», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2. лише частково перебував на лівій смузі руху.

З огляду на встановлені таким, що набрало чинності, судовим рішенням від 16.04.2010р. обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди суд не може взяти до уваги пояснення ОСОБА_2. та свідка ОСОБА_6 щодо причин зіткнення.

Аналізуючи наявні докази суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2. наявне порушення п.10.1. Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Зазначене порушення правил дорожнього руху призвело до зіткнення керованого ОСОБА_2 автомобіля «Мерседес», НОМЕР_1, та автомобіля марки «Тойота Ауріс», д/н НОМЕР_2, належного Позивачу.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем надано суду копію калькуляції №С-00034581 від 24.04.2010р. на ремонт автомобіля «Тойота Ауріс», д/н НОМЕР_2, складену ТОВ «Автосаміт ЛТД», згідно якої вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 49026,00 гривень. Саме цю суму Позивач і просить стягнути з Відповідача.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний також Звіт №328/3 від 13.05.2010р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного СПД ОСОБА_7, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_2, становить 44676,60 грн. (а.с.117)

При вирішенні питання, який самий доказ розміру вартості шкоди необхідно покласти в основу судового рішення, судом надається перевага Звіту №328/3 від 13.05.2010р., оскільки він складений кваліфікованим оцінювачем, у встановленому порядку зареєстрованим у відповідному Державному реєстрі. (а.с.134-137)

Не зважаючи на те, що Відповідач та його представник не погоджувалися із розміром заподіяної Позивачу шкоди, вважаючи його завищеним, іншого розрахунку матеріальної шкоди ними не надано, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявлено.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тому стягненню з Відповідача на користь Позивача в якості відшкодування матеріальної шкоди підлягає сума в розмірі 44676,60 гривень.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2. моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень, то суд керується наступним.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2).

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним, що неправомірними діями ОСОБА_2., які виявились у вчиненні винних дій, що призвели до пошкодження власності Позивача, останньому було заподіяно моральну шкоду, яка виражається в моральних переживаннях з приводу пошкодження майна, вимушеними змінами у способі життя та витрачанням часу на пошук можливостей та коштів з метою подолання наслідків  пошкодження транспортного засобу.

Разом з тим, суд вважає, що розмір компенсації за завдану йому моральну шкоду Позивачем завищений. Найбільш достатньою, необхідною та справедливою, на думку суду, є компенсація за заподіяну шкоду в розмірі 1000 гривень, яка і підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено  рішення , суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з ОСОБА_2. підлягає стягненню на користь Позивача сума державного мита в розмірі 455,27 гривень (446,77+8,50) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Щодо вимог про компенсацію Позивачу понесених витрат на правову допомогу в розмірі 12000 гривень, то суд керується наступним

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової  допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи наявна Угода від 01.03.2010р. про надання правової допомоги, укладена між ОСОБА_1 та адвокатом Войчуком В.А., додаткова угода від 01.04.2010р. та довідка про оплату Позивачем Адвокату суми в розмірі 12000 гривень за надання правових послуг.

Разом з тим, така довідка не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здіснення розрахункової операції. Належних доказів понесення Позивачем фактичних витрат на правову допомогу в справі немає. Тому підстав для покладення на Відповідача обов'язку з відшкодування Позивачу таких витрат не вбачається.

Керуючись ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.                

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування матеріальної шкоди 44676,60 грн (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість гривень 60 копійок), в порядку відшкодування моральної шкоди 1000 гривень (одна тисяча гривень 00 коп.) та судові витрати в розмірі 577,27 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути  оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення.

Суддя: