Справа № 2-2808/11

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2010 р.                                                         Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі : головуючого  судді -Букіної О.М.

                   при  секретарі       -Дімаковій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»про стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В :

21 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року було задоволено його позов до відповідача та стягнуто на його користь 10 000 гривень моральної шкоди.

В процесі виконання рішення суду 10 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем в особі директора КП КМР «Київдорсервіс»ОСОБА_2 було укладено мирову угоду, відповідно до умов якої боржник гарантував протягом 3 місяців з моменту затвердження мирової угоди погасити заборгованість перед позивачем, шляхом щомісячної сплати позивачу 3 333 гривень 34 копійок, а позивач мав вжити заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання вказаного вище рішення суду , в тому числі й скасування арешту рахунків боржника.

Позивач зазначає, що після підписання даної мирової угоди та до визнання судом, позивач звернувся до ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві з заявою про повернення виконавчого документа, виданого на виконання рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року. Проте, відповідач відмовився виконувати умови мирової угоди в зв’язку з чим позивач повторно звернувся до ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві з метою повторного відкриття виконавчого провадження, однак отримав відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на викладене вище, позивач вважає, що мирова угода укладена з відповідачем з точки зору закону є правочином, а тому просив  стягнути з відповідача на його користь 10 000 гривень моральної шкоди за мировою угодою від 10.12.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлялася про дату та час слухання справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд заслухавши думку представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року було задоволено позовні вимоги позивача до відповідача та стягнуто на його користь 10 000 гривень моральної шкоди ( а.с.8).

На виконання рішення суду позивачем було отримано виконавчий лист та пред’явлено його до виконання до ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві.

В процесі виконання вказаного вище рішення,10 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем в особі директора КП КМР «Київдорсервіс»ОСОБА_2 було укладено мирову угоду, відповідно до умов якої боржник гарантував протягом 3 місяців з моменту затвердження мирової угоди погасити заборгованість перед позивачем, шляхом щомісячної сплати позивачу 3 333 гривень 34 копійок, а позивач мав вжити заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження та скасування усіх заходів, які були застосовані з метою забезпечення можливості здійснення примусового виконання, в тому числі й скасування арешту рахунків боржника ( а.с.11).

Після підписання даної мирової угоди та до її затвердження судом в передбаченому ст. 372 ЦПК України позивач звернувся до ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві з заявою про повернення виконавчого документа, виданого на виконання рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року.

Також встановлено, що відповідач відмовився виконувати умови мирової угоди внаслідок чого, позивач повторно звернувся до ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження, проте  отримав відмову на підставі п.7 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови від  про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.11.2010 року ( а.с. 10).

Представник позивача в судовому засіданні посилався на те, що за своєю правовою природою, укладена між позивачем та відповідачем мирова угода від 10.12.2009 року є правочином, а тому посилаючись на її умови просить стягнути з відповідача  10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що правочин за своїм змістом являє собою дії, спрямовані на досягнення цивільно-правових результатів, тобто набуття, зміну і припинення прав та обов’язків, на встановлення, зміну та припинення цивільно-правових відносин.

Поняття правочину поширюється тільки на дії, які здійснюються тими особами, для яких у результаті вчинення правочину настають, змінюються або припиняються цивільні права і обов’язки.

Згідно ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

З аналізу норм чинного законодавства, що регулюють укладання мирової угоди, вбачається, що мирова угода, укладається між сторонами цивільної справи, в якому спір, що існував між сторонами, врегульовується шляхом здійснення взаємних поступок. Основним процесуальним наслідком визнання судом мирової угоди є закриття провадження у справі, що у свою чергу, тягне за собою недопущення повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно ст. 372 ЦПК України  мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.  Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.  За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу.

Мирова угода у виконавчому провадженні укладається щодо правовідносин, які вже перестали бути спірними, оскільки суд дав оцінку з приводу обсягу прав та обов’язків їх учасників. Тому мирова угода на цій стадії спрямована на закінчення виконавчого провадження, і стосується предмета виконання.

Ще однією особливістю укладання мирової угоди під час виконавчого провадження є те, що вона може мати вплив на процесуальні відносини тільки у тому випадку коли її зміст переданий через державного виконавця до суду.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається відмінність між правочином та мировою угодою, оскільки правочин за своїм змістом є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а мирова угода в свою чергу укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін лише предмета позову, тобто певної справи. Крім того, для даних правовідносин встановлений різний порядок їх виникнення та набуття чинності.  В даному випадку мирова угода в обов’язковому порядку має бути визнання судом та відповідна ухвала суду повинна набрати законної сили, після чого умови мирової угоди несуть для сторін певні правові наслідки.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що умови мирової угоди від 10.12.2009 року судом не визнані, оскільки до закінчення виконавчого провадження позивачем подано заяву про повернення виконавчого листа.

З  пояснень представника позивача вбачається, що позивач помилково вчинив дії  щодо повернення виконавчого листа в силу своєї юридичної необізнаності.

Відповідно до ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи  та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Враховуючи викладене вище , приймаючи до уваги те, що мирова угода укладена між сторонами від 10.12.2009 року направлена на врегулювання порядку виконання рішення суду від 13.05.2009 року по цивільні справі ( 2-1546/10) за позовом ОСОБА_1  до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»про стягнення заборгованості. Правові  наслідки за цією мировою угодою можуть виникнути для  сторін лише при виконанні рішення у вказаній вище справі.

Таким чином, суд вважає, що посилання позивача на те, що вказана мирова угода є правочином та дає йому підстави для стягнення коштів в розмірі 10 000 , 00 грн. в порядку позовного провадження є безпідставними.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову з заявлених позивачем підстав.

Керуючись ст.202 ЦПК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 122, 175, 209, 212-215,218, 224-232,372 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: