ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р. | № 1/843-12/318 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кота О.В., |
суддів: | Владимиренко С.В Шевчук С.Р. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" |
на рішення | господарського суду Львівської області від 05.12.2006р. |
та постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007р. |
у справі | №1/843-12/318 |
за позовом | Закритого акціонерного товариства "СІД" |
до | Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" |
про | стягнення 1303017грн. |
за зустрічним позовом | Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" |
до | 1) Закритого акціонерного товариства "СІД" 2) Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Львівського обласного управління |
третя особа | Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Лізинг" |
про | визнання недійсним договору уступки вимоги, |
в судовому засіданні була оголошена перерва з 11.10.2007р. до 25.10.2007р.
за участю представників:
- ЗАТ "СІД": Солтис Т.Г. –президент,
Павловський А.В. (дов. №31/08-3 від 31.08.2007р.);
- ВАТ "Львівавтотранс": Лісний В.Д. (дов. №01-675 від 03.10.2006р.);
- ВАТ Державний ощадний банк України": Торкай Л.М. (дов. №19-09/79 від 28.08.2007р.);
- ТОВ "Транс-Лізинг": не з’явились;
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2006 року Закрите акціонерне товариство "СІД" звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" про стягнення 1303017грн. боргу відповідно до договору уступки права вимоги від 31.07.2006р.
Позивач вказував, що відповідно до договору уступки права вимоги від 31.07.2006р. Львівське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" передало, а ЗАТ "СІД" набуло права вимоги солідарного боргу в розмірі 1303017грн. з позичальника ТОВ "Транс-Лізинг" по кредитних договорах №16-90 від 28.11.1997р., №16-92 від 03.12.1997р., №375-105 від 30.12.1997р., №375-108 від 09.01.1998р. та з гаранта –ВАТ "Львівавтотранс" по договорах гарантії №16-90-108 від 19.01.1998р. та від 14.12.1998р.
Посилаючись на невиконання відповідачем вимоги від 05.09.2006р., позивач просив задовольнити його вимоги.
04.10.2006р. ВАТ "Львівавтотранс" подало зустрічну позовну заяву до Закритого акціонерного товариства "СІД" та Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Львівського обласного управління про визнання недійсним договору уступки вимоги від 31.07.2006р., укладеного між відповідачами, з підстав невідповідності спірного договору нормам чинного законодавства на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2006р. у справі №1/843-12/318 (суддя: Запотічняк О.Д.) позовні вимоги по первісному позову задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" на користь Закритого акціонерного товариства "СІД" 1313167грн., з яких 10032грн. державного мита, 118грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. задоволено клопотання ЗАТ "СІД" та залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог –Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Лізинг".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007р. у справі №1/843-12/318 (колегія суддів у складі головуючого судді Д. Новосад, суддів О.Михалюк, Г.Мельник) рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2006р. у даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" –без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Львівавтотранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 р. у справі №1/843-12/318 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Закрите акціонерне товариство "СІД" та Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Львівського обласного управління скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслали відзиви на касаційну скаргу, в якому просять залишити касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" без задоволення, а рішення місцевого господарського суду, та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між кредитором –Львівським обласним управлінням ВАТ "Державний ощадний банк України" та позичальником –ТОВ "Транс-Лізинг" було укладеного кредитні договори №16-90 від 28.11.1997р., №16-92 від 02.12.1997р., №375-105 від 30.12.1997р., №375-108 від 09.01.1998р. на загальну суму 507000 дол. США та 98566грн.
19.01.1998р. та 14.12.1998р. між Львівським обласним управлінням ВАТ "Державний ощадний банк України" та ВАТ "Львівавтотранс" було укладено договори гарантії, згідно яких останній гарантував погашення позик, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Лізинг" та сплату відсотків позичальником.
12.04.2000р. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса про стягнення з ВАТ "Львівавтотранс" на користь Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" 1303017 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.08.2001 р. у справі №1/331-11/97 за позовом Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" до ВАТ "Львівавтотранс" та ТОВ "Транс-лізинг" про стягнення заборгованості по кредитних договорах №16-90 від 28.11.1997р., №16-92 від 02.12.1997р., №375-105 від 30.12.1997р., №375-108 від 09.01.1998р. позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути з ВАТ "Львівавтотранс" на користь Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" 133322,52 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2001 р. становило 713742,14грн.
Судами також встановлено, що 31.07.2006р. між ЗАТ "СІД" та Львівським обласним управлінням ВАТ "Державний ощадний банк України" було укладено договір уступки вимоги.
Відповідно до п.1.1 договору уступки вимоги, філія –Львівське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" передало, а ЗАТ "СІД" набуло права вимоги солідарного боргу в розмірі 1303017грн. з позичальника –ТОВ "Транс-Лізинг" по кредитних договорах №16-90 від 28.11.1997р., №16-92 від 02.12.1997р., №375-105 від 30.12.1997р., №375-108 від 09.01.1998р. та з гаранта ВАТ "Львівавтотранс" по договорах гарантії №16-90-108 від 19.01.1998р. та від 14.12.1998р., стягнення боргу по яких проводиться за рахунок гаранта шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно виконавчого напису від 25.02.2000р. №450.
Пунктом 2.5 цього договору передбачено, що кредитор зобов’язаний протягом 3-х днів після виконання новим кредитором вимог п.3.1 даного договору (виплати компенсації уступленого права вимоги в сумі 1303017 грн.), в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" подати до ДВС у Франківському районі м. Львова письмову вимогу про повернення виконавчого напису №450 від 25.02.2000р. про стягнення з ВАТ "Львівавтотранс" боргу в сумі 1303017 грн.
Згідно платіжних доручень №1146 від 01.08.2006 р. та №1148 від 02.08.2006 р. ЗАТ "СІД" погасило заборгованість перед банком в сумі 1303017 грн. за ВАТ "Львівавтотранс".
Листом від 05.09.2006 р. ЗАТ "СІД" повідомило ВАТ "Львівавтотранс" про заміну сторони у зобов’язанні.
Задовольняючи позов ЗАТ "СІД" про стягнення 1303017 грн. з ВАТ "Львівавтотранс", суди виходили з обґрунтованості вимог позивача на підставі ст.ст.514, 526 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною угоди про уступку вимоги, суди виходили з того, що зазначена угода укладена з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч.3 ст.512, ст. 515 ЦК України, із зазначенням про відсутність підстав, визначених ст.215 ЦК України для визнання правочину недійним.
Проте погодитись з висновками судів попередніх інстанцій неможливо з наступних підстав.
Суди попередніх інстанцій, не перевірили, чи було звернення Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" до ДВС у Франківському районі м. Львова з письмової вимогою про повернення виконавчого напису №450 від 25.02.2000 р. про стягнення з ВАТ "Львівавтотранс" боргу в сумі 1303017 грн.
Поряд з цим, суди, посилаючись в оскаржуваних судових актах на укладений між ЗАТ "СІД" та Львівським обласним управлінням ВАТ "Державний ощадний банк України" договір від 31.07.2006р. уступки вимоги, як на підставу отримання ЗАТ "СІД" права вимагати від ВАТ "Львівавтотранс" оплати боргу в розмірі 1303017грн., не надали йому правової оцінки та не з’ясували, які саме права та обов’язки перейшли до нового кредитора та їх обґрунтованість.
Так, за загальними правилами цивільного законодавства, уступка права вимоги кредитором іншій особі є однієї з підстав заміни особи в зобов’язаннях (цесією). Як наслідок, змінюється суб’єктний склад зобов’язання, але зміст його залишається попереднім.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог про визнання недійсним договору уступки вимоги, суди попередніх інстанцій не з'ясували дотримання сторонами вимог зазначеної норми права щодо можливості заміни кредитора у зобов’язанні відповідно до договірних умов.
Згідно з приписами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Поряд з цим, задовольняючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом суди не з'ясували обсягу зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору з витребуванням у Львівського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" або ЗАТ "СІД" документів, що свідчили б про відповідне зобов’язання ВАТ "Львівавтотранс" перед Львівським обласним управлінням ВАТ "Державний ощадний банк України", його обсяги та умови, що існували на момент переходу уступки права вимоги.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення та постанову, надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, не застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, у зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а дана справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.3 ч.1 ст. 1119, ст.ст.11110-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2006р. у справі №1/843-12/318 скасувати.
Справу №1/843-12/318 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Головуючий | О.Кот |
Судді: | С. Владимиренко |
С. Шевчук |