ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-5339/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курко О.П., Совгири Д.І.
при секретарі: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
позивача (апелянта) - Кудельського А.А.
відповідача - Лесика В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірми "Сфера" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірми "Сфера" до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2010 року Приватне багатопрофільне мале підприємство Фірма «Сфера» (далі – позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 14.12.2010 року № 0010251600/0.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2010 року в задоволенні позову Приватного багато профільного малого підприємства Фірми «Сфера», відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив щодо задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав щодо скасування постанови суду першої інстанції, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 9.11.2010 р. по 6.12.2010 р. державним податковим інспектором ДПІ у м. Вінниця проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад місяць 2009 р. від 28.07.2010 р. ПБМП "Сфера".
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За результатом проведеної перевірки складено акт № 1896/15-212-13302754 від 6.12.2010 р. на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010251600/0 від 14.12.2010 р., яким донараховано позивачу 12407,00 грн. зобов’язання з ПДВ та 520,00 грн. штрафних санкцій з ПДВ, всього на суму 13027,00 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог колегія суддів виходить з наступного.
З 21.04.2010 р. по 14.05.2010 р. проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фірмою "Сфера" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатом якої складено акт №№195/23/13302754, в якому, зокрема, зафіксовано, що на момент проведення даної перевірки відсутні податкові накладні від 26.11.2009 р. № 1284 на суму ПДВ-10394 та від 24.11.2008 р. № 3000 на суму ПДВ -2012,51 грн., в зв'язку з чим, завищено показник у рядку 10.1 Б Декларацій "ПДВ з придбання товарів (робіт , послуг), на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" на суму 12407 грн. за листопад 2009 р., оскільки, відповідно до положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Проте даного порушення позивач не заперечив та фірма, понесла відповідальність у вигляді нарахування податкових зобов'язань, які останньою сплачене в повному обсязі.
В подальшому підприємство подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 р., посилаючись на те, що відповідно до норм чинного законодавства платник податку має право сформувати податковий кредит з урахуванням податкових накладних в наступного податковому періоді.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до положень пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації."
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Проте, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Згідно пункту 17.2 статті 17 цього ж Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно ' виявляє, факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а)або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б)або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Як вбачається із матеріалів справи, в даному ж випадку помилка виявлена не платником самостійно, а податковим органом та під час проведення перевірки періоду, в якому така. помилка відбулась. А тому підстави для подання уточненого розрахунку до декларації, яка вже буда об'єктом перевірки у платника відсутні. Водночас, підприємство не позбавлене права відобразити суму податкового кредиту у наступному податковому періоді. В даному випадку, платник сформував податковий кредит не у майбутньому періоді, а відкоригував минулий, що був об'єктом перевірки.
Про право платника сформувати податковий кредит саме у наступному податковому періоді також зазначено і в Довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 р. "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість".
Визначаючись щодо позовних вимог суд також виходить з того, що така умова для подання уточнюючого розрахунку, як "самостійне виявлення помилки", в даному випадку відсутня, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, якими врегульоване відповідне питання, коригуванню платником податку підлягають лише помилки (методологічні та арифметичні).
За таких обставин, позивач в даному випадку не допустив помилку, а ще на етапі формування відповідної декларації (за листопад 2009р.), у підтвердження заявлених сум податкового кредиту долучив копії податкових накладних, в той час як належним підтвердженням сум є виключно оригінали таких документів. Тобто фактично не виконав вимог Закону України "Про податок на додану вартість", що не можна вважати помилкою.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача - є безпідставними, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0010251600/0 від 14.12.10р. є правомірним та таким, що прийняте, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірми "Сфера", – залишити без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 04 квітня 2011 року .
Головуючий Голота Л. О.
Судді Курко О.П.
Совгира Д.І.