ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-2485/10/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.10.2010 року та зобов'язання виплачувати її в подальшому , -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду Укрїни у Ленінському районі м.Вінниці про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.10.2010 року та зобов'язання виплачувати її в подальшому.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці зробити перерахунок з 22.05.2008 року підвищення пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом постановивши рішення, не враховано ч.2 ст.19, Конституції України, ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV, стст. 4, 6, Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195--ІV, що є підставою для його скасування.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № 136805 (а.с. 11).
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни”має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, судом першої інстанції не враховано пропущений ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду. В даному випадку суд першої інстанції повинен був виходити з шестимісячного строку звернення, тобто початком перерахунку пенсії повинно бути 05.04.2010 року.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що законодавець визначив можливість суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вирішувати одночасно і питання про поновлення строків, за наслідками якого суд, якщо не знайде підстав для його поновлення, залишає позов без розгляду, що в свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені за межами строків звернення до адміністративного суду ( з 22.05.2008 року), слід залишити без розгляду.
В силу пункту 2 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право змінити постанову суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову Ленінського районного суду м. Вінниці в частині зобов'язання Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці зробити перерахунок з 22.05.2008 року підвищення пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В решті постанову –залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці задовольнити частково .
Постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.10.2010 року та зобов'язання виплачувати її в подальшому, - змінити.
Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці зробити перерахунок з 05.04.2010 року по 18.03.2011 року підвищення пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті постанову –залишити без змін .
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий (підпис) Голота Л.О.
Судді (підписи) Курко О.П.
Совгира Д.І.
Копія вірна.
Секретар: