ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1285/10/0206
Головуючий у 1-й інстанції:Старинщук О.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курка О.П., Совгиир Д.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 02 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої надбавки до пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої надбавки до пенсії.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої надбавки до пенсії задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо невиплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 17 травня 2010 року. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 17 травня 2010 року та провести відповідні виплати заборгованості.В іншій частині позову відмовлено. Постанову суду в частині проведення перерахунку та виплати компенсації за один місяць допустити до негайного виконання.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 4, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 23, 51, 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 4).
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни”в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України”на відповідний рік.
Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в силу статті 70 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", Кабінету Міністрів України у 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, а віттак, з урахуванням того, що Закон України "Про державний бюджет України на 2010 рік" був прийнятий пізніше Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому його норми мають пріорітет над нормами Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і за умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, вказана надбавка позивачу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, правомірно не виплачувалась, слід зазначити таке.
Проте згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується дітям війни замість пенсії, визначаються не від розміру мінімальної заробітної плати, а від мінімальної пенсії за віком. Отже, розмір визначених статтею 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»виплат (30 % мінімальної пенсії за віком) Законом України «Про державний бюджет України на 2010рік»не був обмежений.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці, – залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2010 року, – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О.П.
/підпис/Совгира Д.І.
з оригіналом згідно:
секретар: