ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1142/10/0206
Головуючий у 1-й інстанції:Чезганова А.М.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л.О.
суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, та виплачувати її в подальшому , -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, та виплачувати її в подальшому.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну 30 % соціальну допомогу, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 1 травня 2010 року по 6 грудня 2010 року.В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом постановивши рішення, не враховано ст.19, ч.2 ст. 95 , ч. 1 ст.117 Конституції України, ст.ст. 23, ч.ч. 3,4 ст. 22 Бюджетного кодексу України, ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV, стст. 4, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195--ІV, що є підставою для його скасування.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 7).
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни”має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці, – залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 грудня 2010 року, – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О.П.
/підпис/ Совгира Д.І.
з оригіналом згідно:
секретар: