Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2011 року Справа № 2а-589/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання: Вівдюк М.М.,
за участю сторін:
представника позивача: Алейнікової Т.Г.
представника відповідача: Борзенко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
13 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з адміністративним позовом, яким просив визнати протиправним та скасувати податкових повідомлень рішень від 31.12.2010 №0002032310/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. та №0002032310/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5087542,40 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2992672,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2094870,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватне підприємство «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровано відділом державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради – свідоцтво про державну реєстрацію від 20.07.2010 року №13821020000017552. Місцезнаходження підприємства м.Луганськ, вул.Звейнека, 145 Б.
31.12.2010 року на ПП «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» спеціалістами Ленінської МДПІ у м.Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт №928/23/37178713 від 31.12.2010 року .
Як вбачається з п.4 акта перевірки, спеціалістами ДПІ встановлено заниження податку на додану вартість у жовтні 2010 року в сумі 2 992 672 грн., також встановлено не направлення до податкового органу декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року .
За результатами перевірки у відношенні ПП «ЛФ « ІНФОРМАЦІЯ_1» винесено податкове повідомлення –рішення від 31.12.2010 року №0002032310/0 за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3.,п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. та визначено податкове зобов’язання за основним платежем у розмірі 2 992 672,0 грн., за штрафними санкціями 2 094 870,4 грн., всього 5 087 542,40 грн., яке позивач вважає, що винесене з порушенням норм чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про відмови від частини позовних вимог, а саме в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0002032310/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн., у зв’язку зі сплатою. Ухвалою суду від 15 лютого 2011 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0002032310/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. було закрите у зв’язку з відмовою позивача від частини позовних вимог. В решті позовних вимог підтримав позов та надав пояснення, що в даному випадку податковий орган діяв протиправно, а саме в порушення норми пункту «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вибравши предметом невиїзної документальної (камеральної) перевірки не наявність методологічних та арифметичних помилок у податковій декларації, як це встановлено законом, а питання додержання податкового законодавства; в порушення норми ст.11 Закону «Про державу податкову службу в Україні» використовуючи при проведенні перевірки не тільки дані самої податкової декларації та інші документи. Крім того, директор підприємства, відповідно до п.4.4 порядку №327 був позбавлений надати на акт перевірки заперечення, так як податкові повідомлення-рішення про донарахування сум зобов'язань, винесені на підставі акта перевірки, також були винесені датою, як і акт перевірки, а саме 31.12.2010 року, що позбавило директора підприємства надати заперечення до акту перевірки. За таких підстав представник позивача просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0002032310/0.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що було проведено невиїзну документальну перевірку з питань обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.10.2010, за результатами якої було встановлено заниження податку на додану вартість у жовтні 2010 року в сумі 2992672 грн. та ненадання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року. Крім того, відносно директора ПП «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками ч.3 ст. 212 КК України. При перевірці були використані первинні документи (договори, товарні накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні) надані головним контрагентом ПП «Ком-Недвижимость». Вважає, що податковий орган діяв в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровано відділом державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 20 липня 2010 року, про що зроблено реєстраційний запис за №13821020000017552 (а.с.11).
ПП «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» взято до податкового обліку Ленінською МДПІ у м. Луганську 21.07.2010, що підтверджується довідкою №848 від 21.07.2010 про взяття на облік (а.с.14)
ПП «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100297187 від 11.08.2010 (а.с.13).
Як вбачається з акту перевірки , на підставі службового посвідчення №031615 серії УЛГ, виданого Ленінською МДПІ у м.Луганську, старшим державним податковим ревізором-інспектором податкової служби Нєдовєсовою С.В., на підставі п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІ «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 30.12.2010 №1707 проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.10.2010 року.
Результати перевірки оформлені актом №928/23/37178713 від 31.12.2010 року (а.с.20-27).
В пункті 4 акту перевірки, спеціалістами ДПІ встановлено заниження податку на додану вартість у жовтні 2010 року в сумі 2 992 672 грн., також встановлено не направлення до податкового органу декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року .
За результатами перевірки у відношенні ПП «ЛФ « ІНФОРМАЦІЯ_1» винесено податкове повідомлення рішення від 31.12.2010 року №0002032310/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.18), а також податкове повідомлення –рішення від 31.12.2010 року №0002032310/0 за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3.,п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. та визначено податкове зобов’язання за основним платежем у розмірі 2 992 672,0 грн., за штрафними санкціями 2 094 870,4 грн., всього 5 087 542,4грн (а.с.19).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані здійснювати сої функції , у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 стю 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон 2181) встановлено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.
Відповідно до пп."в” пп.4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону 2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Згідно п.1.2.2 Наказу Державної Податкової Адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендацій від 18.08.2005р. №350» (далі – Наказ №350), документальною невиїзною перевіркою з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування є перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів.
Згідно п.3.1 Наказу №350, підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість, протягом 30 днів , наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.
Аналізуючи вищевикладені норми, суд дійшов до висновку того, що проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки здійснюється виключно після подання такої декларації.
У разі неподання податкової декларації податковий орган, відповідно до Методичних рекомендацій визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами, затверджених наказом ДПА України від 05.07.2002 р. N 312, податковий орган має право визначити суму податкового зобов’язання непримими методами.
Згідно з п. 2.3 Методичних рекомендацій, за непрямими методами можуть визначатися суми податкового зобов’язання платника податків у разі якщо:
платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і податковий орган не може встановити фактичне місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу, місцезнаходження фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності. При цьому обов’язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження платника податків, покладається на податковий орган;
платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа ухиляється від надання відомостей, передбачених законодавством;
платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред’являє первинні документи;
платник податків подав податкову декларацію, але під час документальної перевірки не підтверджує розрахунки, що наведені у декларації, наявними документами обліку.
За непрямими методами визначаються суми податкового зобов’язання виключно у разі відсутності належних документів обліку (первинних документів). Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
В інших випадках застосування непрямих методів визначення податкового зобов’язання не допускається.
Тобто, даним пунктом Методичних рекомендацій чітко встановлений перелік підстав, з яких податковий орган має право застосувати непрямий метод визначення податкового зобов’язання.
Під час розгляду справи, відповідач – Ленінська МДПІ у м. Луганську не довела суду, що платник податків ухилявся від надання відомостей, не веде податкового обліку, не надав на їх запит первинні документи. Крім того, представник відповідача зазначив, що перевірка була проведена на підставі первинних документів, наданих контрагентом позивача -ТОВ «Ком-недвижимость». Такий порядок отримання відомостей для проведення перевірок чинним законодавством не передбачений.
Крім того, в акті перевірки в графі 3.1 «Податкові зобов’язання» в зведених данних, податковий орган зазначив період, в який було виявлені відхилення січень місяць (а.с.23).
Оскільки у судовому засіданні було встановлено та не заперечувався сторонами факт не подання ПП «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, суд вважає, що у відповідача – Ленінської МДПІ у м. Луганську не було законних підстави для проведення документальної невиїзної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету суд податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.10.2010, що потягло за собою прийняття протиправного повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0002032310/0.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, відповідач у спосіб не передбачений законом та підзаконими актами провів невиїзну документальну перевірку, не маючи при цьому підстав для застосування непрямого методу визначення податкового зобов’язання, та як наслідок прийняв протиправне рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому позовні вимоги є законними та обгрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002032310/0 від 31.12.2010, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську, про донарахування Приватному підприємству «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2992672,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2094870,40 грн.
Стягнути на користь Приватного підприємства «ЛФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 18 лютого 2011 року.
СуддяО.В. Ірметова